Термін бронхогенна карцинома позначає пухлини, що ростуть із бронхів, а також пухлини, що виникають в легеневій паренхімі. Це карциноми легенів та бронхів. В даний час рак легенів є одним із найпоширеніших видів раку з високою смертністю та зростаючою захворюваністю у всьому світі.
Коли рак легенів (КП) проявляється клінічно, він, як правило, знаходиться в запущеній стадії. Легені містять невелику кількість чутливих нервових волокон і їх компенсаторна здатність висока, тому ранніх попереджувальних сигналів немає. У майбутньому мультимодальний підхід буде необхідний при скринінгу захворювань у пацієнтів з високим ризиком раку легенів.
Фактори ризику
Епідеміологічні дослідження показали, що куріння сигарет є домінуючим в етіопатогенезі КП. Це найважливіший фактор ризику. Хронічний вплив легенів на сигаретний дим відповідає за 80-90% КП у чоловіків та близько 50% у жінок. На основі наукових знань було підтверджено, що пасивне куріння також є фактором ризику для КП, ризик збільшується в 1,24 рази (1). Міжнародне агентство з досліджень раку (IARC), що входить до складу Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ), перерахувало список канцерогенів для раку легенів, включаючи азбест, миш'як, кадмій, радон, берилій, хром, нікель та кремній (2 ).
Епідеміологія
Рак легенів має високий рівень смертності, що є першою причиною смертності від раку у обох статей. Недавні епідеміологічні дослідження показали, що смертність від КП зменшується через зменшення поширеності куріння серед чоловіків. Зменшення кількості випадків смерті від раку легенів у Сполучених Штатах пов’язане зі зменшенням поширеності куріння у другій половині 20 століття. Завдяки програмі відмови від куріння захворюваність на всі типи пухлин зменшилася тут протягом 20 років (3). Загальна виживаність також зросла приблизно на 5% завдяки використанню спіральної КТ для виявлення ранніх стадій раку легенів (3, 6). Аналізи в 36 європейських країнах показали, що тенденції смертності від раку легенів останніми роками знижуються, головним чином у північній та західній Європі. Тенденції смертності жінок зростають, хоча в деяких країнах (Чеська Республіка, Данія, Ірландія, Великобританія) вони починають стабілізуватися (3). Смерть від раку легенів є найпоширенішою причиною смерті від захворювань легенів, за останніми даними Євростату, статистичної установи країн Європейського Союзу (Інформаційний бюлетень Євростату, 2015 - Таблиця 1).
Ситуація в Словацькій Республіці така ж, як і в Європі. Словаччина є однією з країн із високим рівнем захворюваності на рак легенів. Рак легенів у жінок є більш поширеною причиною смерті в Словацькій Республіці, ніж рак шийки матки та інші гінекологічні пухлини, крім раку молочної залози. Бронхогенна карцинома є одним із найгірших прогнозів злоякісних новоутворень. Виживання пацієнта залежить від стадії захворювання. Існує суттєва різниця між окремими етапами. Якщо на 1-й стадії відносна виживаність перевищує межу 50%, на 4-й стадії вона становить лише 3 - 5% (1, 4).
Ступінь захворювання пухлини визначається у всьому світі відповідно до класифікації TNM: Т - пухлина, N - вузлик, M - метастазування. Кілька світових організацій під егідою Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) розробили класифікацію TNM, її 7-й перегляд був опублікований у 2009 році (словацький переклад у 2014 році). Для оцінки категорій TNM використовуються методи візуалізації, переважно КТ, бронхоскопія, зокрема EBUS (ендобронхіальна УЗД з пункцією лімфатичних вузлів) та хірургічні процедури включаючи медіастиноскопію, медіастінотомію та відеоасистентну торакоскопію (7).
У 2004 р. ВООЗ спільно з Міжнародною асоціацією з вивчення раку легенів (IASLC) та групою авторитетних патологоанатомів провели перегляд класифікації пухлин під назвою Гістологічна класифікація пухлин легенів та плеври ВООЗ/IASLC. В даний час згідно з рекомендаціями IASLC діє версія класифікації ВООЗ 2004 р. Слід використовувати рекомендації IASCL 2011 р. Щодо аденокарцином (8). При злоякісному раку дихальних шляхів також повідомляється про ступінь диференціації - так звана гістопатологічна оцінка. Це визначається патологоанатомом на основі проліферативної активності пухлини, включаючи визначення мітотичного індексу (ІМ) тощо.
Визначення раку легенів на ранніх стадіях не є однорідним. Традиційні стадії I (T1 N0, T2 N0) та II (T1 N1, T2 N1) вважаються працездатними, і тому їх називають раком легені на ранній стадії. Рання пухлина легені диференціюється залежно від локалізації. Деякі автори вважають ранню стадію периферичного раку легенів, якщо є периферичне ураження легенів (PPL)