Нефрологія - офіційне видання Іспанського товариства нефрології. Журнал публікує статті про основні або клінічні дослідження, пов’язані з нефрологією, високим кров’яним тиском, діалізом та трансплантацією нирок. Журнал відповідає положенням системи рецензування, завдяки чому всі оригінальні статті оцінюються як комітетом, так і зовнішніми рецензентами. Журнал приймає статті, написані іспанською або англійською мовами. Нефрологія відповідає стандартам публікацій Міжнародного комітету редакторів медичних журналів (ICMJE) та Комітету з етичних публікацій (COPE).

Індексується у:

MEDLINE, EMBASE, IME, IBEC, Scopus та SCIE/JCR

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

язані

Незважаючи на вищезазначене, вплив патологій від прийому в лікарні на стан харчування або втрату ваги у хворих на гемодіалізі раніше не розглядався в жодному дослідженні. Отже, нашою метою було ретроспективно проаналізувати, чи пов’язані патології, що спричинили госпіталізацію або які з’явилися під час перебування в лікарні, із погіршенням харчування, яке зазнали пацієнти, які перебувають на хронічному гемодіалізі під час госпіталізації.

ПАЦІЄНТИ ТА МЕТОДИ

Лікарняний комплекс Хаен є еталонною лікарнею для населення близько 650 000 жителів. У період з січня 2004 р. По грудень 2006 р. Населення на хронічному гемодіалізі становило 290 пацієнтів, які були розподілені у трьох центрах діалізу: лікарняному відділенні, супутниковому центрі в столиці Хаена та приватному центрі діалізу в Обеді (Нефробеда). Госпіталізація пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі понад два дні, завжди проводиться в лікарняному комплексі Хаен, незалежно від місця проживання та діалізного відділення, до якого належав пацієнт, оскільки наш центр є єдиним у провінції, де діє програма гемодіалізу в лікарні.

Серед усіх пацієнтів, які перебували на хронічному гемодіалізі більше трьох місяців і які перенесли госпіталізацію в цей період, ми відібрали випадкову вибірку тих епізодів госпіталізації, які тривали довше чотирьох днів, враховуючи, що коротша тривалість спричиняють різкі харчові зміни. У 225 хворих на гемодіалізі було зафіксовано 370 епізодів госпіталізації, що тривали більше чотирьох днів, з 1-11 госпіталізаціями на одного пацієнта. Середній вік цієї популяції становив 67 ± 14 років, а їх перебування становило 13,8 ± 9,3 дня після прийому (5-74).

Були включені епізоди прийому, які лікуються за нашою або іншою спеціальністю через будь-яку патологію, як планові, так і термінові надходження. Для кожного пацієнта було обрано один епізод прийому, щоб уникнути надмірної ваги прийому, спричиненого певними пацієнтами, і таким чином уникнути явища автокореляції. Коли пацієнт мав більше одного прийому протягом досліджуваного періоду, було обрано перший прийом, який відбувся. Ми виключили пацієнтів, які померли під час госпіталізації, оскільки вони не дозволили нам проаналізувати їх розвиток після виписки з лікарні, а також пацієнтів, які перебувають у відділенні інтенсивної терапії більше чотирьох днів, оскільки ми розуміємо, що зміни ваги можуть бути надмірними та поза що сталося з найпоширенішим доходом. Із загальної кількості доступних пацієнтів було отримано випадкову вибірку за алфавітною таблицею та з кожних трьох пацієнтів було вибрано першого, хто працював у шорт-листі. Вилучена таким чином проба включала 34,2% пацієнтів, яких госпіталізували в аналізований період.

Ми зібрали демографічні параметри та вихідну патологію пацієнта для побудови індексу супутньої патології Шарльсона без корекції для віку 6 років, оскільки при проведенні багатовимірного аналізу ми також використовували вік як коваріатуру, і обидва вони мали б високу кореляцію. Звичайну аналітику, параметри адекватності діалізу (nPNA та Daugirdas Kt/V другого покоління) також збирали у кожного пацієнта до і після прийому. Переддопускний аналіз проводився за тиждень до шести тижнів до прийому. Як postingreso-аналіз був обраний аналіз, проведений через один і два місяці після виписки. Ми також зібрали гемоглобін/гематокрит, сечовину, креатинін, калій, альбумін, трансферин та феритин, проведені протягом першого тижня госпіталізації, від пацієнтів, для яких, як зазначено, доступна аналітика. Неможливо було зібрати з абсолютною достовірністю, якщо пацієнти отримували будь-яку харчову підтримку (внутрішньодіалізне парентеральне харчування, загальне парентеральне харчування або харчові добавки тощо), тому ми не проводили їх аналіз.

Ми окремо зібрали патологію, яка мотивувала госпіталізацію пацієнта, та найважливіші патології або ускладнення, що виникли під час перебування в лікарні. Враховуючи велике розмаїття патологій, які мали місце, ми згрупували їх у основні та частіші категорії, щоб забезпечити їх статистичний аналіз (Таблиця 1). Таким чином, ми спеціально зібрали з історій наявність: перехідних/постійних катетерних інфекцій, артеріовенозної фістульної інфекції, респіраторної інфекції, інфекції сечовивідних шляхів, лихоманки без вогнища, значної анемії (що вимагає переливання принаймні двох упакованих еритроцитів ), наявність кровотеч із верхніх або нижніх відділів шлунково-кишкового тракту, наявність клінічно значущої блювоти/діареї, яка перешкоджала прийому їжі протягом декількох днів, аритмій, гострого інфаркту міокарда, симптомів серцевої недостатності ), судинна та кістково-суглобова патологія, серйозне втручання (крім судинного доступу), тромбоз глибоких вен, пухлина та наявність сепсису (оцінюється окремо від інфекції, яка його мотивувала).

Результати виражаються як середнє значення ± стандартне відхилення та середнє значення ± стандартна похибка середнього значення, як зазначено в кожен момент. Кожну змінну перевіряли, чи дотримується вона нормального розподілу за допомогою критерію Колмогорова-Смірнова, виявляючи, що залишок та ферритин були єдиними ненормальними змінними, тому їхній логарифм використовувався при порівнянні. Для порівняння неспарених кількісних змінних ми використовували тест Манна-Уітні. Зв'язок між якісними змінними аналізували за допомогою хі-квадрата Пірсона. Для кореляційного аналізу використовували коефіцієнт Спірмена. Для багатовимірного аналізу ми використовували багаторазовий лінійний регресійний аналіз, перевіряючи багатовимірну нормальність, аналізуючи залишки. Діхотомічні якісні змінні кодувались як відсутність (0) або наявність (1) цієї категорії у аналізованого пацієнта. Вибираємо p РЕЗУЛЬТАТИ

У дослідження було включено 77 пацієнтів, 37 чоловіків (48,1%) і 40 жінок (51,9%), з 67 ± 31 років (діапазон, 26-84), з 31 ± 34 місяцями на діалізі (діапазон, 3 -184), 22 з них (28,6%) - діабетики. Середнє перебування становило 17,8 ± 12,6 дня (діапазон, 5-55 днів), з медіаною 12 днів, перший квартиль дев'ять днів і третій квартиль 21 день. Індекс Чарльсона, не скоригований на вік, становив 3,6 ± 1,5, з медіаною три і діапазоном 2-8 (квартилі 2 і 5).

Патології, що призвели до госпіталізації, перелічені в таблиці 1 та таблиці 2, згруповані за категоріями. Було найрізноманітніших патологій, серед яких, згадуючи найчастіші, тимчасові або постійні інфекції венозного катетера (11,7%), за ними йшли респіраторні інфекції (7,8%) та госпіталізовані до планових операцій (7,8%), гострий коронарний синдром ( 6,5%), шлунково-кишкові кровотечі (6,5%) та тромбози глибоких вен (6,5%), серед найчисленніших.

На малюнках 1 та 2 показано зниження ваги при виписці та через чотири тижні після виписки з лікарні відповідно до патології, яка призвела до прийому. Втрати ваги були практично у всіх захворювань і були більш важливими, особливо у випадку травної патології, остеоартикулярних патологій та інфекцій, серцевої недостатності, коронарного синдрому та респіраторних інфекцій, хоча малий розмір вибірки кожної групи не дозволяв порівнювати між ними.

У таблиці 3 показано перебування, втрата ваги, перенесена під час виписки та через чотири тижні після виписки, а також загальна кількість патологій, що виникли під час прийому, відповідно до захворювання, що призвело до прийому. Існувала велика варіабельність перебування та втрати ваги, не вдавшись продемонструвати суттєвих відмінностей між патологіями, що спричинили госпіталізацію, частково через малий розмір вибірки в кожній з них. Також можна побачити, як загальна кількість патологій, перенесених під час прийому, у більшості випадків була подібною, що вказує на те, що багато інших станів часто збігаються з причиною прийому, що сприяє продовженню перебування та впливає на втрату ваги.

На другому етапі ми розглядаємо кожну хворобу, яка присутня при надходженні, незалежно, якщо вона була причиною прийому або була додатковою хворобою, та аналізуємо її вплив, якщо вона мала достатній обсяг вибірки. Перехідні та постійні катетерні інфекції були пов’язані з коротшим перебуванням та меншою втратою ваги, ніж інфекції з іншого місця, хоча вони не були значними. Одинадцять пацієнтів з інфекціями мали симптоми сепсису. Вони зазнали незначних втрат ваги при виписці (сепсис так -0,40 ± 0,47 проти ні -1,20 ± 0,19 кг), через два тижні (так -0,89 ± 0,53 проти ні -1,77 ± 0,23 кг), через чотири тижні (так -1,13 ± 0,58 проти ні - -2,08 ± 0,26 кг) і довше перебування (так 26,4 ± 5,7 проти ні 16,4 ± 10,8 днів), хоча і не суттєво.

Анемізація, що вимагала переливання крові, була у 19 пацієнтів і супроводжувалась тривалішим перебуванням (так 24 ± 3,6 проти 15,8 ± 1,4 доби; p = 0,047), більшою втратою ваги при виписці (так -2,12 ± 0,54 проти ні -0,75 ± 0,14 кг; p = 0,024), через два тижні (так -2,91 ± 0,54 проти ні -1,23 ± 0, 20 кг; p = 0,008), через чотири тижні (так -3,60 ± 0,55 проти ні -1,40 ± 0,22 кг; p = 0,001 ). Шлунково-кишкові кровотечі не були пов'язані зі значними відмінностями. Серед пацієнтів без травної кровотечі ми спостерігали збільшення доз еритропоетину після прийому (до прийому 9544 ± 7044 ОД/тиждень; відправлення 11 382 ± 7513 ОД/тиждень; p ОБГОВОРЕННЯ

Ми розглядаємо наявність сепсису як прояв тяжкості інфекційних процесів і включаємо його в аналіз як незалежну характеристику решти патологій, спостерігаючи, що він був пов’язаний із збільшенням ваги після госпіталізації. Це правда, що діагноз цього стану не був встановлений відповідно до усталених міжнародних критеріїв, і що в цьому можна засумніватися, і, скоріше, слід розглядати в нашому дослідженні лише як критерій, який відображає більшу участь загальний стан у пацієнта інфекційна ситуація. Парадоксально, але виявлення збільшення ваги у цих пацієнтів може бути пов’язано з тим, що в цих випадках вага не була належним чином скорегована під час перебування в лікарні через їхню ситуацію з більшою гемодинамічною нестабільністю та поганою толерантністю до ультрафільтрації, оскільки вони залишаються гіпергідратованими до що їх загальне становище покращується після виписки, і це дозволяє видалити цей надлишковий обсяг через тижні після прийому.

Таким чином, пацієнти програми хронічного гемодіалізу погіршують харчування під час госпіталізації, що залежить від перебування в лікарні, а не стільки від патології, яка мотивує госпіталізацію. Пацієнтами, які страждають від найбільшої кількості процесів під час госпіталізації, є ті, у кого спостерігатиметься більша погіршення харчування, мотивоване тим, що триває довше перебування, і що це тягне за собою, та/або сумою патологій, що виникають. Наявність значної анемії, здається, є незалежним маркером ризику гіпотрофії, можливо, відображаючи стан слабкості, пов'язаний з патологіями при надходженні або інтенсивністю спровокованої запальної реакції. Лікування госпіталізованого пацієнта на хронічному гемодіалізі повинно включати дієтичну перспективу, намагаючись виявити наявність анорексії, забезпечити достатній запас поживних речовин і не зайво продовжувати перебування в лікарні, щоб уникнути погіршення харчування пацієнта, що призведе до втрати функціональності та буде фактором ризику для їх реадмісії.

Таблиця 1. Причини госпіталізації в популяції гемодіалізу, включеній у дослідження