ФАРМАКОЛОГІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ
Механізм дії: S-аденозилметионін - це фізіологічна молекула, яка присутня у всіх тканинах і рідинах організму. Він діє як донор метилу та як попередник тіолу (цистеїн, таурин та глутатіон). У печінці вона здатна регулювати плинність печінкових мембран за допомогою метилювання фосфоліпідів. Він також здатний сприяти синтезу сполук сірки в процесах детоксикації. Ці реакції корисні для запобігання механізмам, що індукують внутрішньопечінковий холестаз. Клінічні симптоми внутрішньопечінкового холестазу, такі як жовтяниця та свербіж, зменшуються із застосуванням S-аденозилметионіну. При цирозі печінки було описано зниження активності S-аденозилметионінсинтетази на 50% (фермент, що синтезує S-аденозилметионін). Тому введення S-аденозилметионіну, долаючи ферментативну блокаду, яка існує при його синтезі, збільшує доступність тіолів, не викликаючи збільшення рівня циркулюючого метіоніну.
Фармакокінетичні властивості: Фармакокінетичний профіль внутрішньовенного введення S-аденозилметіоніну людині слідує біекспоненціальній моделі з фазою швидкого розподілу в тканинах та фазою швидкого виведення (TЅ = 1,5 год). Після внутрішньом’язового введення препарат повністю всмоктується (96%). Максимальні рівні S-аденозилметионіну досягаються протягом 45 хвилин після прийому. Частка S-аденозилметионіну, зв’язаного з білками плазми, практично дорівнює нулю. Дослідження на тваринах з ізотопами показали, що введення S-аденозилметионіну призводить до збільшення продуктів його метаболізму (метильованих продуктів та тіолів), що є основою його фармакологічного ефекту.
Токсичність: Дослідження гострої токсичності у гризунів показали пероральний LD50 6000 мг/кг, внутрішньочеревно 2500 мг/кг та внутрішньовенно 560-2000 мг/кг. Дослідження хронічної токсичності у дозі 10 мг/кг протягом 6 місяців на самцях та самках гризунів не виявили ознак токсичності як під час клінічних, так і гістологічних досліджень. Також не спостерігалося ознак тератогенності у щурів або кроликів у дозах 5-10 мг/кг підшкірно протягом усього періоду вагітності.
ТЕРАПЕВТИЧНІ ПОКАЗАННЯ ТА ПОЗОЛОГІЯ
Внутрішньопечінковий холестаз, викликаний захворюваннями печінки або наркотиками. Лікування інтоксикації препаратами, що зменшують печінковий вміст глутатіону (парацетамолу). Клінічні випробування показали зменшення латентного періоду у відповідь на звичайні антидепресанти у деяких пацієнтів з діагнозом велика депресія.
Внутрішньом’язове або внутрішньовенне введення:
- Дорослі: середній режим дозування становить 200 мг кожні 12-24 години, які можуть бути збільшені на розсуд лікаря до 800 мг/добу і можуть варіюватися залежно від показань. При лікуванні внутрішньопечінкового холестазу він коливатиметься між 200-800 мг/добу залежно від клінічної відповіді. Як доповнення до лікування антидепресантами доза становитиме 200-400 мг/добу. Ні в якому разі не можна продовжувати його прийом більше 3 тижнів, оскільки після цього терміну трициклічний препарат починає проявляти свою антидепресивну дію. Максимальна рекомендована доза внутрішньовенної інфузії становить 800 мг/добу.
ПРОТИПОКАЗАННЯ ТА ЗАСТЕРЕЖЕННЯ
Підвищена чутливість до препарату. Його не слід вводити пацієнтам з феохромоцитомою або маніакальними або гіпоманіакальними станами. Внутрішньовенну ін’єкцію слід вводити дуже повільно.
Існують клінічні випробування на невеликій кількості вагітних жінок, які отримували дози до 800 мг на добу внутрішньовенно протягом третього триместру вагітності для полегшення холестазу гравідаруму. У цих тестах ніяких змін на плоді не спостерігається. Його застосування під час вагітності слід обмежити до третього триместру вагітності у випадках, коли холестатичні симптоми є значними. Немає даних про виведення S-аденозилметионіну в грудне молоко, але його використання в період лактації слід проводити після ретельної оцінки співвідношення користь-ризик.
ВЗАЄМОДІЯ З ІНШИМИ ЛІКАМИ
Вони не описані.
ПОБІЧНІ ЕФЕКТИ
У схильних пацієнтів або пацієнтів з анксіолітичним компонентом це може збільшити його і навіть спричинити легке безсоння.