Вагітність, пологи та початок батьківства - це новий, дуже цікавий та напружений період у житті людини. Це приносить багато щасливих моментів, очікувань, а також страхи та невизначеності. Майбутні батьки задають собі багато питань і чують багато порад та рекомендацій від своїх батьків, родичів та друзів про те, як виховувати належну дитину, як до неї підходити. Оскільки багато з цих порад суперечать один одному, батьки часто навіть більше розгублені, ніж раніше. В Інтернеті поширюється нескінченна кількість інформації, в якій батько-пошукач часто губиться і відчуває себе ще більш безпорадним.

розвитку

Як і в інших сферах життя, з’являються нові тенденції у підходах до батьківства та освіти. Іноді існує поколінна різниця між поколіннями у сприйнятті того, що є «правильним». Колись перевірені підходи сьогодні вважаються застарілими, старомодними, а іноді навіть шкідливими. Прикладом може слугувати просування штучного харчування для немовлят (друга половина 20 століття), яке з сьогоднішньої точки зору здається великим кроком до нього, і грудне вигодовування знову вважається найкращим харчуванням для дитини, що розвивається. Усвідомлення ненадійності великої кількості інформації та постійно розвиваються людські знання знову руйнують нас у тому, що правильно, а що ні. Тож на що можна покластись?

Теорія відносин

Кожна дитина різна, оригінальна. Не менш оригінальними є стосунки між батьком і дитиною, характер їх взаємного спілкування, тобто те, як вони ставляться один до одного. Ми говоримо про стосунки між батьком та дитиною. Теорія стосунків вперше була сформульована Джоном Боулбі, британським психіатром і психоаналітиком, який активно займався розвитком розвитку дітей з 1950-х років, зокрема теорією прихильності. Прихильність - це специфічний емоційний зв’язок двох людей. Безпечна прив’язаність дитини до особи, що стосується стосунків, характеризується захистом, турботою та підтримкою з боку стосунків, така поведінка є зрозумілою та передбачуваною для дитини, дитина почувається в безпеці стосовно цієї людини, і це позитивно впливає на його розвиток. Поведінка прихильності дозволяє вижити, оскільки новонароджений повністю залежить від вихователя. Наприклад, плач може попередити вихователя, що з ним щось не так, що він голодний, зляканий, болить тощо.

Поведінка прихильності

У новонародженої дитини є лише кілька варіантів привернути увагу вихователя (ми поговоримо про вихователя, під яким маємо на увазі найчастіше матір, батька, бабусь і дідусів, сурогатних батьків тощо). Звичайно, вони поступово еволюціонують, але в перші місяці життя дитина має лише основне обладнання поведінки, яке ми називаємо поведінкою прихильності - смоктання, утримання, слідування, плач і посмішка. Така поведінка допомагає дитині спілкуватися з вихователем. Дитина поводиться так, особливо коли вона голодна, незадоволена, втомлена, перелякана, коли вихователь виходить із кімнати тощо. Оскільки створення будь-яких стосунків вимагає взаємного спілкування, спілкується не тільки дитина, а й вихователь. Ми називаємо таку поведінку нянями - якщо дитина плаче, вихователь приходить і втішає її, якщо він втомився, він подбає про те, щоб він міг спати безперешкодно, якщо він голодний, він нагодує його, якщо йому загрожує небезпека, він захистить його.

Взаємовідносини як наслідок взаємної взаємодії дитини та вихователя

Таким чином, вихователь і дитина постійно взаємодіють між собою. Іноді ця взаємодія викликана немовлям, наприклад, плачем через те, що він голодний. В інших випадках цю взаємодію викликає мама, вона посміхається дитині і чекає відповіді. Якщо дитина також посміхнеться, це зміцнить матір у такій поведінці в майбутньому. Така щоденна взаємодія поступово створює стосунки між батьками та дитиною - спочатку найчастіше з матір’ю як основними стосунками, але поступово з іншими важливими людьми в житті дитини - з батьком, бабусями, дідусями, братами та сестрами, або сурогатними батьками, або іншими вихователями/дитина.

Таким чином, створення надійних стосунків передбачає, що вихователь буде відповідним чином реагувати на дзвінок дитини, виконувати її потреби. Такою поведінкою вихователя дитина поступово переконуєсь, що вона доступна і може покластися на неї. Це основа почуття дитини у безпеці у відносинах та у навколишньому світі.

Зворотна ситуація виникає, коли вихователь не реагує на поведінку прихильності, або реагує пізно, або реагує непослідовно - раз він відповідає, один раз не реагує. Важливо також, чи є така відразлива чи амбівалентна поведінка доглядача рідкісною або повторюваною. Наприклад, якщо дитина зателефонує вихователю, який неодноразово не відповідає на його дзвінок, дитина дізнається, що немає сенсу шукати уваги. Звичайно, якщо вихователь не реагує на дзвінок дитини (плач, крик, невдоволення) трапляється рідко, рідко, це може не мати ніякого впливу на розвиток надійних стосунків. Однак для психологічного розвитку дитини також несприятливо, коли вихователь реагує непослідовно - коли він/вона приходить, він/вона реагує на дитину, задовольняє її потреби, інший раз він не реагує або реагує пізно, неадекватно. Дитина оцінює таку поведінку як заплутану, незрозумілу, вона ніколи не може бути впевнена, що відповідь на її потреби прийде. Найсерйозніший тип розриву відносин відбувається, коли, наприклад, вихователь залякує дитину, дитина її лякає або трапляються інші екстремальні ситуації.

Детальніше про питання стосунків ви можете прочитати в наступній статті, яку ми для вас готуємо. Якщо вас цікавить тема і ви хочете дізнатись більше, відвідайте курс Безпечні стосунки та виховання дітей I.