Поділіться
Кожен батько, безумовно, погодиться, що коли одна проблема чи труднощі будуть вирішені з дитиною чи дітьми, виникнуть ще деякі занепокоєння. Чи ми говоримо про проблеми з харчуванням, сном, ознаками, розпорядком дня, самостійністю. Виховання дітей справді важке, але в той же час повноцінне. Сьогодні ми зупинимось на причинах непокори, але також і на досаді у дітей. Тому що в основному кожна проблема повинна бути вирішена спочатку виявленням її справжньої причини. А потім слід провести роботу з її видалення. Тож якщо ваша дитина вас не слухає або її дратує і нервує, не слід негайно підвищувати голос, а навпаки з’ясувати першопричину проблеми.
Маленькі діти, дрібні турботи?
Ми почнемо з найменших, для яких поки що не можна говорити у справжньому розумінні цього слова про непокору. Нервовість і роздратування у немовлят, котрі мають той недолік, що вони ще не можуть скаржитися на свої внутрішні проблеми, крім плачу, викликає, наприклад, різання зубів. Роздратування дитини, пов’язане з болем при різанні молочних зубів, можна очікувати найчастіше з четвертого по шостий місяць віку дитини. Звичайно, це більше змінюється в часі. Мабуть, найгірше, коли висвердлюється більше зубів одночасно. З цим можуть бути пов’язані й інші незручності, такі як підвищена температура. У цій ситуації дитині полегшує, наприклад, гриз.
Навіть менші діти можуть сильно страждати, і роздратування може спричинити новонароджені кольки. Так, крім того, існує специфічний крик, який ви повинні відрізняти від інших видів плачу, щоб ви могли правильно допомогти своїй дитині. При коліках існує ряд препаратів, при виборі необхідно проконсультуватися з педіатром. Плач і нервозність дитини часто пов'язані з рефлюксом, який, як і скільки, зазвичай є проблемами перших місяців дитини. Звичайно, крім вищезазначеного, ряд інших речей може викликати у немовлят нервозність і дратівливість, наприклад голод, дискомфорт або відсутність контакту з матір’ю.
Але перейдемо трохи далі, до дітей, які вже вміють сидіти. Вони можуть бути роздратованими і неспокійними, наприклад, часом, коли вони хотіли б відкрити для себе нові речі та дослідити околиці, але вони все одно не можуть повзти. Однак ці хвилювання зрештою можуть бути цілком спонукальними, і інтерес до найближчого оточення спонукає дитину долати себе.
Пізніше це схоже на інші види діяльності, наприклад, коли дитина бореться з одяганням або взуттям. Підвищена нервозність просто виникає внаслідок того, що дитина не може зробити дії, як очікувалося. У цьому випадку потрібно лише трохи терпіння та розуміння з боку батьків та вихователів. Діти просто демонструють своє розчарування сильніше, ніж дорослі, вони ще не знають, як ними керувати. З іншого боку, вам не потрібно стрибати до дитини від першої невдачі і допомагати їй, якщо ви не хочете виховувати самостійну дитину.