Ця крихітна, схожа на нігті сушена брунька - одна з найдавніших і найпопулярніших спецій у світі. Важливий елемент компотів, необхідний для глінтвейну, і без нього не можна приготувати жодного хорошого яблучного пирога.
Хто б міг подумати сьогодні, що в минулому за спайси вирували війни?
Історія гвоздики
Доброякісні гвоздики виділяють олію і опускаються догори дном, коли їх поміщають у воду. Він виростає у висоту від 15 до 20 метрів, є теплим і водоємним.
Історія гвоздики, яка родом з Молукських островів (острови прянощів), бере свій початок з давніх часів. Ця ароматна, ароматна пряність була знайдена вже в кухні давніх римлян.
Приблизно в той самий час, коли римляни, за часів династії Хань, гвоздика вже не була новою для китайців. Для підданих імператору, котрі збиралися говорити, потрібно було жувати гвоздику, щоб вони могли з'явитися зі свіжим і свіжим подихом на допиті перед правителем. Окрім освіжаючої природи, гвоздика вважається афродизіаком, що підвищує потенцію, в Китаї та Персії.
У середні віки гвоздика поряд з мускатним горіхом вважалася однією з найцінніших і найрідкісніших прянощів у Європі, тому було розпочато кілька експедицій з метою пошуку та повного підпорядкування батьківщини спецій. Після довгих пошуків, у 1522 році, один із вцілілих кораблів «Магеллана», «Вікторія», повернувся зі значною кількістю гвоздики та мускатного горіха - на велику радість іспанців. Правда, Магеллан загинув у битві на Мактанових островах у 1521 році, але решта екіпажів знайшла джерело та ретельно упакувала корабель цією спецією, яка дорожча за золото, перед поверненням до Європи.
До 18 століття гвоздику вже вирощували в багатьох місцях: серед інших країн Східної Індії, Занзібару, Мадагаскару, Бразилії, Маврикія та Танзанії. Завдяки великому запасу ціна на пряність впала до такого рівня, що гвоздика стала доступною майже для всіх верств суспільства.
Чудовий лікувальний ефект гвоздики
Неймовірно, скільки аромату та цілющості в такій крихітній бруньці!
Гіркий, злегка пекучий, надзвичайно ароматний смак надається багатьма ефірними оліями. Олія евгенолу, яка становить близько 20% сухих бруньок, є бактерицидною, грибковою та противірусною. Гвоздика використовувалася протягом багатьох століть для багатьох скорбот і використовується донині. Він дезінфікує, знімає біль та стимулює травлення, а також є інгредієнтом кількох відхаркувальних та спазмолітичних засобів. Але його також часто використовують при відмові від алкоголю та курінні.
Гвоздика найчастіше використовувалася нашими предками для відновлення травлення, нудоти та діареї, а також під час стоматологічних процедур як дезінфікуючий засіб, місцевий знеболюючий та знеболюючий засіб. Якщо ватний диск, просочений ефірною олією гвоздики, покласти на хворий зуб, біль зникне за лічені секунди. Завдяки своїм антибактеріальним властивостям олія є загальним інгредієнтом зубних паст, ополіскувачів для рота та спреїв для горла. Його також можна використовувати з хорошими результатами при лікуванні гінгівіту та гігієнічному догляді за порожниною рота.
Це також зіграло важливу роль у стримуванні епідемій.
Гвоздика містить велику кількість флавоноїдів, які ефективно виліковують ревматизм та артрит завдяки їх протизапальній дії.
Ви також можете використовувати його чудовий лікувальний ефект для кашлю, полегшення симптомів застуди, астми, синуситу, очищення носових ходів.
Завдяки своїм антисептичним та спазмолітичним властивостям гвоздику та олію, отриману з них, можна ефективно використовувати при порізаних та потертих ранах, синцях, грибкових інфекціях, опіках та грибках ніг. Олія, що застосовується місцево як абразив, знімає м’язові спазми.
Його очищаючий ефект допомагає зміцнити імунну систему, роблячи організм більш стійким до інфекцій і легше долаючи хвороби.
Дослідники кажуть, що споживання гвоздики через діючу речовину евгенол сприяє профілактиці раку шкіри, легенів та шлунково-кишкового тракту.
Різноманітне використання
Окрім того, щоб вилікувати різні недуги, гвоздика утримує комах подалі, саме тому її варто наколоти в апельсин і тримати на обідньому столі. Він також ароматний, дезінфікує та утримує молі.
Гвоздика найчастіше використовується ціла, але іноді і у меленому вигляді. Окрім тортів, солодощів, компотів та фруктових страв, гвоздика дуже добре поєднується з птицею. Варто використовувати для маринування м’яса, а при смаженні деякі гвоздики, розміщені в черевній порожнині, також роблять м’ясо приємно ароматним і смачним.
Окрім м’яса, його також можна додавати в овочі. Гвоздика особливо хороша для гарбузів і навіть для багатьох сумішей спецій.
Окрім їжі, гвоздика також дуже добре грає в напоях. Це одна з основних спецій глінтвейну, але також є важливим елементом різних лікерів та чайних сумішей.
Оскільки гвоздична олія може викликати запалення при безпосередньому контакті зі шкірою, використовуйте лише розбавлену форму.!