Ми визначаємо алкоголізм як гетерогенну одиницю зі складною клінічною картиною, що включає соматичні та психологічні прояви, що супроводжують тривале надмірне пияцтво, не обов'язково лише у зв'язку з алкогольною залежністю. Цей термін був введений Магнусом Гусом в 1849 - аналог інших отрут. Тим не менше, алкоголізм офіційно став медичною проблемою лише через 100 років. (Грохол, 2013)
На початку 1980-х термін алкоголізм замінив, згідно з 10-м переглядом Міжнародної класифікації хвороб (МКБ-10), термін синдром алкогольної залежності або "алкогольна залежність". Синдром алкогольної залежності відноситься до сукупності фізіологічних, поведінкових та когнітивних явищ, при яких вживання алкоголю надається вищому пріоритету в людини, ніж інші форми поведінки, які до того були більш цінованими ним. Центральною описовою характеристикою є прагнення (часто сильне, непереборне) споживати алкоголь, яке називають скандалом. Повернення до вживання алкоголю після періоду утримання часто призводить до більш швидкого повторного появи інших симптомів наркоманії, ніж у наркоманів.
Згідно з MKCH-10, синдром алкогольної залежності характеризується наявністю принаймні трьох із шести симптомів одночасно та принаймні протягом одного місяця або повторно протягом 12 місяців (табл. 1). (Грохол, 2013)
Розподіл споживання алкоголю за ступенем тяжкості
Пиття з низьким ризиком ("пиття з низьким ризиком")
Вживання середньодобових доз нижчих, ніж ризикованих. За даними Доусона та співавт. (2012), денний ліміт становить 4 стандартних напою для чоловіків та 3 стандартних напоїв для жінок.
Стандартний напій вказує - для даного регіону - середню дозу споживаного та/або поданого алкогольного напою (в об'ємних одиницях), що відповідає приблизно постійній дозі, вираженій у грамах чистого алкоголю. У нашій країні він становить в середньому 16 - 18 г3, за даними NIAAA (Національний інститут зловживання алкоголем та алкоголізмом) він становить 14 г4, тоді як фактично споживані дози становлять від 4 до 30 г. (Керр, Стоквелл, 2012)
Ризик пиття, небезпечне вживання
Вживання алкоголю пов’язане з підвищеним ризиком пошкодження, хоча збитків ще може не бути. Він представляє зону між вживанням алкоголю з низьким ризиком та вживанням шкідливих напоїв. Це не нозологічна або діагностична одиниця, а термін із галузі охорони здоров’я. ВООЗ визначає "режим пиття", який представляє діапазон добових доз 40-60 г для чоловіків та 20-40 г для жінок. Відносний ризик смертності вищий у жінок, але абсолютно у чоловіків. (Рем та ін., 2011)
Помірне пиття
Неточний термін. За даними ВООЗ, пиття - це кількість алкоголю, яка не викликає проблем. Його часто називають "легким і помірним вживанням алкоголю". Являє собою вживання «середніх» доз або пиття, яке не перевищує 0,55 ‰.
Рясне пиття
Він замінює давню концепцію надмірного вживання алкоголю. Він являє собою вживання такої добової кількості алкоголю, яка перевищує т.зв. помірне або соціальне пияцтво. За даними ВООЗ, це визначається як вживання алкогольних напоїв у кількості, що відповідає щоденному споживанню> 60 г чистого алкоголю у чоловіків (5-6 напоїв) та> 40 г у жінок (3-4 напої). Ми виділяємо 2 форми:
- рясне епізодичне пияцтво - рясне пиття трапляється епізодично (60 г або більше раз на тиждень),
- важке хронічне пияцтво - трапляється кілька разів на тиждень і протягом тривалого часу (від місяців до років).
Випивка, запої, пияцтво
Людина віддає перевагу питтю з метою сп’яніння, переважно з періодичними періодами утримання. Його також можна називати "питтям, подібним до нападу", як синонімом сильного епізодичного пиття (у значенні "шоку") або як спеціального пиття протягом тривалого періоду (від кількох днів до тижнів, так зване пияцтво напоїв) . За даними NIAAA, це напій, який призводить до рівня алкоголю 0,80 ‰ і більше, що представляє 5 і більше напоїв у чоловіків та 4 і більше напоїв у жінок за дві години. (Грохол, 2013)
Алкогольний обмін
90% алкоголю всмоктується дуже швидко, за 30 - 60 хвилин. Він всмоктується через шлунок і тонкий кишечник у незміненому вигляді, він також всмоктується через шкіру. Алкоголь швидко розподіляється по всіх рідинах і органах. Всмоктування відбувається швидше натщесерце або під час голодування. На затримку всмоктування можуть впливати всередину їжа (особливо жири), захворювання шлунково-кишкового тракту та метаболізму, ліки, більша концентрація вживаного алкоголю, знижена моторика кишечника, що може продовжувати всмоктування на 2-6 годин. Максимальна концентрація алкоголю в крові у здорової людини досягається за 30 хвилин. - 2 години від прийому всередину. Середнє зниження рівня алкоголю в крові у дорослих становить 15 - 20 мг/дл/год, у дітей 28 мг/дл/год та у хронічних алкоголіків 30 - 40 мг/дл/год. (Броданова, 1997)
Метаболізм алкоголю залежить від ваги, стану здоров’я, раси, статі, віку та часу доби. Біодеградація в печінці протікає з постійною швидкістю 10-12 мг/годину. Етанол окислюється в печінці переважно за допомогою алкогольдегідрогенази. Близько 20% алкоголю метаболізується MEOS (мікросомальна система окислення етанолу). Продуктом окислення є ацетальдегід з одночасним перетворенням NAD + в NADH. Далі ацетальдегід перетворюється в активний ацетат. Ацетат утворює ацетил-КоА, який надалі використовується в циклі Кребса або зв'язується з жирними кислотами (рис. 1). В організмі 95% алкоголю метаболізується, 2-5% виводиться з сечею, а невелика кількість виводиться диханням, а потім. Швидкість деградації алкоголю в організмі становить від 0,085 г (жінки) до 0,1 г (чоловіки) алкоголю на 1 кг ваги за 1 годину. (Броданова, 1997)
Алкоголь та його метаболіт ацетальдегід викликають важкі порушення обміну речовин. Вони викликають ослаблення окисно-відновних процесів і втручаються в проміжний метаболізм циклу Кребса. Вплив алкоголю як місцевий, так і загальний (табл. 2). При концентрації алкоголю вище 20% відбувається місцеве подразнення, зневоднення та коагуляція білків. Алкоголь спричиняє значні зміни у нейромедіації у т.зв. діапазон винагород, важливих у випадку залежності. (Лібер, 1994)
Діагностика алкоголізму
Прикладом комбінованого скринінгового інструменту, який може бути використаний для діагностики клінічного алкоголізму, є 15-елементний скорочений опис маркерів алкоголізму - SIMA (Novotný et al., 1991). Він складається з підбору маркерів
з найвищою діагностичною ефективністю: від 5 анамнестичних, 8 клінічних та від 2 лабораторних. (Грохол, 2013)
Лабораторні маркери алкоголізму - LAMA (Лабораторні маркери алкоголізму) (Таблиця 4 та Таблиця 5):
а) традиційні маркери алкоголізму:
маркери печінки: GMT, AST, ALT, AST/ALT, менш послідовний - білірубін,
показники аналізу крові: MCV, менш послідовний -
тромбоцитопенія, анемія,
інший: підвищений рівень сечової кислоти, триацилгліцеринів, холестерину ЛПВЩ, зміни мінералограми (Na, Cl, K), глюкози, IgA, IgG - неспецифічні, підвищені особливо при алкогольному цирозі, зниження рівня тіаміну, фолієвої кислоти тощо.
б) новіші маркери алкоголізму:
CDT (вуглеводний дефіцит трансферину, вуглеводний трансферин),
SIJ - визначення індексу сиалілювання J аполіпопротеїну (Ghosh et al., 2001),
TSA - загальний рівень сіалової кислоти (Хростек та ін., 2007),
сальсолінол,
Бета-Hex - визначення рівня лізосомного ферменту
N-ацетил-β-D-гексозамінідази (переважно ізоформи В),
PEth (фосфатидил етанол) - виявляється в еритроцитах,
EtG (етилглюкуронід),
ФАЕ (етилові ефіри жирних кислот) - виявляються у волоссі, альдегідні аддукти в крові. (Грохол, 2013)
| Анамнестичні симптоми | гепатопатія (анам.) нудота слабкість парестезія (судоми) нестійка ходьба |
| Медичний огляд | набряки в області обличчя підпузур гіперемія кон’юнктиви телеангіектазії тремор гепатомегалія рубці титубація |
| Лабораторні дослідження | GMT AST |
| AST | 33 - 55 | більше 90 |
| ALT | 20 - 50 | 80 |
| GMT | 60 - 90 | 55 - 100 |
| MCV | 40 - 50 | 64 - 100 |
| CDT | 65 - 95 | більше 90 |
| GMT | 5 тижнів | 5 тижнів |
| CDT | 2 тижні | 2-3 тижні |
| MCV | 6 тижнів | 2-3 місяці |
| ТЕГ | 1 тиждень | 2 тижні |
| Сечова кислота | неспецифічні | 1 тиждень - 1 місяць |
Сьогодні найбільш специфічний біохімічний маркер алкоголізму (маркер тривалого зловживання алкоголем та маркер тривалого утримання). Він розповідає про кількість та частоту вживання алкоголю - норматив становить 0,77 - 1,7%. Збільшення відбувається після мінімум 14 днів зловживання алкоголем (понад 40 г/добу). При абстиненції рівень CDT поступово нормалізується, період напіввиведення становить близько 14 днів. Важливою є комбінація маркерів, що підвищують чутливість і специфічність: CDT + GMT, CDT + GMT + MCV. (Саласпуро, 1999)
Висновок
Діагностика алкоголізму є складною і складається з доброї міждисциплінарної співпраці. Клінічна, психологічна та психіатрична експертиза є основою для діагностики. Вимірювання лабораторних маркерів алкоголізму, особливо CDT та комбінації CDT + GMT + MCV, також відіграє важливу роль.