підлітків

В
В 		В

Індивідуальні послуги

Журнал

  • SciELO Analytics
  • Google Scholar H5M5 ()

Стаття

  • Іспанська (pdf)
  • Стаття в XML
  • Посилання на статті
  • Як цитувати цю статтю
  • SciELO Analytics
  • Автоматичний переклад
  • Надішліть статтю електронною поштою

Показники

  • Цитується SciELO

Пов’язані посилання

  • Подібне в SciELO

Поділіться

Літопис медичного факультету

версія В надрукована ISSN 1025-5583

An. Fac. Med.В vol.71В n.1В LimaВ Jan./Mar.В 2010

Інсулінорезистентність у підлітків із ожирінням

Інсулінорезистентність у підлітків із ожирінням

Марія Ізабель Рохас-Габуллі 1,2, Освальдо Нєґез 1,2, Карлос Дель Ѓгіла 1,2, Маріель Брісе ± 1, Неллі Валенсуела 2

1 Служба ендокринології, Національний інститут охорони здоров’я дітей. Ліма, Перу.
2 Медичний факультет Національного університету імені Федеріко Вільярреала. Ліма, Перу.

Ключові слова: Ожиріння; інсулінорезистентність; охорона здоров'я.

Ключові слова: Ожиріння; інсулінорезистентність; охорона здоров'я.


ВСТУП

Різні дослідження показали, що діабет 2 типу у дорослих розвивається протягом тривалого періоду і що у більшості пацієнтів спочатку спостерігається непереносимість глюкози, проміжний стан в природній історії ДМ2, який передбачає його розвиток та серцево-судинні захворювання (6-8); в той час як інші дослідження описували, що, маючи відповідні рекомендації та зміни способу життя, прогресу до клінічного діабету можна уникнути або, принаймні, відкласти (9). Рівен і Ферраніні в різний час встановили, що ожиріння є найпоширенішою причиною інсулінорезистентності та гіперінсулінемії у людей і що воно сприяє розвитку серцево-судинних розладів, гіперглікемії та дисліпідемії, складаючи метаболічний синдром або синдром Х (10,11) . В ході дослідження в нашому середовищі було зазначено, що основною проблемою у дітей, що страждають ожирінням, є гіпертригліцеридемія і що це може бути фактором, незалежним від ожиріння, що додасть ризик серцево-судинних проблем у дорослому житті (12). .

Дослідження, проведені у дітей із ожирінням у пубертатному та до пубертатного періоду, показали, що гіперінсулінемія та ІР добре встановлені навіть на початкових стадіях ожиріння, але вплив зазначеної гіперінсулінемії на вісь HC-IGF-I та її взаємозв'язок із раннім статевим дозріванням у жінки ще не до кінця з’ясовані (17) .

З іншого боку, ознака, часто асоційована з гіперінсулінемією та ожирінням, acanthosis nigricans, частіше зустрічається у популяцій з більшою поширеністю DM2, таких як афроамериканці, іспаномовні та індіанці. Яносвський припускає, що на цю ситуацію можуть вплинути більш високі рівні IGF-I, виявлені у афроамериканців щодо кавказького населення (21) .

Багато факторів можуть потенційно впливати на тенденцію до продовження ожиріння протягом багатьох років, і ІР пропонується як один із цих факторів. Однак деякі автори зазначають, що, хоча зв'язок між ІР та збільшенням ваги було продемонстровано, незрозуміло, чи є ІР стимулюючим фактором чи просто наслідком збільшення ваги (22). У зв'язку з цим існують протилежні дані між дорослими та дітьми.

Спектр раніше розкритих ситуацій та відсутність досліджень у нашому середовищі є мотивацією для оцінки інсулінорезистентності. Це особливо важливо, оскільки останні дані свідчать про те, що вплив факторів ризику ІР та ССЗ можна пом'якшити, а Т2ДМ можна запобігти шляхом раннього втручання у постраждалих осіб. Крім того, ми зможемо порівняти наші результати з викладеним у літературі та визначити в досліджуваній популяції можливі показники ризику продовження ожиріння у зрілому віці, а також представити зміни в метаболізмі глюкози.

Таким чином, метою цього дослідження було визначити наявність інсулінорезистентності у підлітків із ожирінням та без ожиріння відповідно до статі, віку, стадії пубертату та сімейної історії метаболічних змін або серцево-судинних захворювань (ССЗ), вивчення асоціації та ризику.

Перехресне, спостережне та аналітичне дослідження було проведено протягом другого та третього кварталів 2003 року в трьох освітніх центрах в міській місцевості в Лімі. Населення складало 69 школярів віком від 10 до 17 років, на отримання яких поінформована згода батьків та виконання критеріїв включення; 34 були класифіковані як ожиріння, а 35 - з подібними характеристиками - як такі, що не страждають ожирінням. Підлітки, які отримували ліки або проходили лікування для зменшення ваги, ті, у кого в анамнезі була первинна дисліпідемія, та ті, хто страждав хронічними захворюваннями. Письмова інформація про дослідження була надана всім батькам для отримання їх згоди та згоди пацієнтів, а також опитування про сімейний анамнез діабету, ожиріння або серцево-судинних захворювань за материнською та батьківською лініями до третього ступеня спорідненості.

Значення холестерину ліпопротеїдів низької щільності (LDL-C) були отримані за формулою Фрідевальда:

LDL-C = загальний холестерин ? ЛПВЩ холестерин - (TGC/5)

Нормальними значеннями, встановленими NCEP (1991), були розглянуті:

Загальний холестерин (ТК):

Холестерин ліпопротеїдів високої щільності (HDL-C):> 35 мг/дл (> 5-й процентиль)

Холестерин-ліпопротеїди низької щільності (ЛПНЩ):

Дисліпідемія визначалася як наявність значень ліпідів поза описаними раніше діапазонами нормальності, які негайно перевірялись за однакових умов та за тією ж методологією.

Інсулінорезистентність визначали, застосовуючи гомеостатичну модель оцінки чутливості до інсуліну (HOMA-IR), як описано Меттьюз (16), з наступною формулою:

HOMA-IR = (базальний інсулін (од/мл) х базальна глікемія (ммоль/л))/22,5

Результати HOMA-IR були згруповані у 3 категорії відповідно до процентилів (група 1 66р), щоб спостерігати, чи вищий показник HOMA-IR мав більшу асоціацію з наявністю ожиріння.

HOMA-% B = (20x базальний інсулін (од/мл))/(базальна глікемія (mmol/L) ? 3,5)

Всі отримані дані були зареєстровані в базі даних та проаналізовані за допомогою статистичного пакету SPSS версії 10.0. Як тільки був проведений описовий аналіз змінних дослідження, кореляційні тести Спірмена та порівняння засобів проводились за допомогою U-критерію Манна-Уітні. Для вимірювання зв'язку між змінними використовували тест хі-квадрат. Для встановлення ризику було розраховано коефіцієнт шансів. Значення стор

Всього було оцінено 69 підлітків-школярів: 34 із ожирінням (49,2%) та 35 осіб, що не страждають ожирінням (50,7%); Розподіл за статтю спостерігається в таблиці 1. Загалом було 19 школярів передпурстного віку (27,5%), дев’ять із них страждали ожирінням і 10 не страждали ожирінням.

Що стосується сімейної історії, було встановлено, що 71,8% ожирілих мали в анамнезі ожиріння або серцево-судинні захворювання та лише 28,2% у групі, що не страждала ожирінням. При аналізі цих попередніх показників з HOMA-IR та HOMA-% B ніякого взаємозв'язку не спостерігалося. Однак при оцінці взаємозв'язку між сімейною історією та ризиком серцево-судинних захворювань та ожиріння було встановлено, що він був значно вищим у групі з ожирінням (таблиця 5).

Крім того, необхідно вказати на взаємозв'язок ожиріння та інсулінорезистентності з маркерами серцево-судинного ризику, такими як С-реактивний білок (СРБ), у підлітків із ожирінням та надмірною вагою, як це виявили Pajuelo et al (28), який наголошує важливість своєчасних дієтичних втручань.

Нарешті, виявлення 43% підлітків із ожирінням з дисліпідемією та 71,8% із сімейною історією серцево-судинних захворювань або ожиріння, пов’язаних із нижчою чутливістю до інсуліну, показує, що можна ідентифікувати суб’єктів, яким загрожує продовження метаболічних змін у дорослому житті, щоб включити їх у комплексну програму догляду, яка дозволяє вести їх до здорового способу життя.

БІБЛІОГРАФІЧНА ЛІТЕРАТУРА

Рукопис надійшов 16 листопада 2009 р. Та прийнятий до друку 25 лютого 2010 р.

Листування:
Доктор Карлос Мануель дель Агіла Вільяр
Служба ендокринології, Національний інститут ім
Здоров’я дитини. Пр. Бразилії 600
Ліма 5, Перу
Електронна адреса: [email protected]

В Весь вміст цього журналу, крім випадків, коли він ідентифікований, перебуває під ліцензією Creative Commons