CAC/GL 2-1985 (вип. 1 - 1993) 15
МЕТА ВКАЗІВКІВ
Переконайтесь, що маркування харчових продуктів:
- надавати споживачеві інформацію про їжу, щоб він міг правильно підібрати свій раціон харчування;
- забезпечити ефективний засіб позначення на етикетці даних про вміст поживних речовин у їжі;
- заохочувати застосування здорових харчових принципів при приготуванні їжі на благо громадського здоров'я;
- пропонують можливість включити додаткову харчову інформацію на етикетку.
Переконайтеся, що маркування поживних речовин не описує продукт або не подає інформацію про нього, яка будь-яким чином є хибною, оманливою, оманливою або безглуздою в будь-якому відношенні.
Переконайтеся, що твердження про поживність не подаються без маркування харчових продуктів.
ПРИНЦИПИ МАРКУВАННЯ ХАРЧУВАННЯ
А. Декларація поживних речовин
Надана інформація повинна мати на меті надати споживачам відповідний профіль поживних речовин, що містяться в їжі, які вважаються харчовими значеннями. Така інформація не повинна змусити споживача повірити, що відома точна кількість, яку кожна людина повинна з’їсти для збереження свого здоров’я, а повинна розкривати кількість поживних речовин, що містять продукт. Нецільно вказувати більш точні кількісні дані для кожної людини, оскільки немає розумного способу використання знань про індивідуальні потреби в маркуванні.
B. Додаткова харчова інформація
Зміст додаткової харчової інформації буде різним залежно від країни і в межах кожної країни від однієї групи населення до іншої відповідно до освітньої політики країни та потреб цільових груп.
C. Маркування харчових продуктів
Позначення харчових продуктів навмисно не повинно означати, що продукти, представлені таким маркуванням, обов’язково мають якісь харчові переваги перед продуктами, які не мають такого маркування.
1. СФЕРА ЗАСТОСУВАННЯ
1.1 Ці рекомендації рекомендують процедури маркування харчових продуктів.
1.2 Ці вказівки застосовуються до маркування харчових продуктів усіх харчових продуктів. Можуть бути розроблені більш детальні положення щодо продуктів, призначених для спеціальних дієт.
2. ВИЗНАЧЕННЯ
Для цілей цих вказівок:
2.1 Харчове маркування означає будь-який опис, покликаний інформувати споживача про харчові властивості харчового продукту.
2.2 Маркування харчових продуктів складається з двох компонентів:
а) декларування поживних речовин;б) додаткова харчова інформація.
2.3 Харчова декларація означає стандартизований перелік або перелік вмісту поживних речовин у їжі.
2.4 Харчова декларація означає будь-яке подання, яке підтверджує, припускає або передбачає, що продукт має певні харчові властивості, особливо, але не тільки, щодо його енергетичної цінності та вмісту білків, жирів і вуглеводів, а також вмісту вітамінів та мінерали. Наступне не може становити декларацію харчових властивостей:
а) згадування речовин у списку інгредієнтів;б) згадування поживних речовин як обов’язкової частини маркування поживності;
в) кількісне або якісне декларування деяких елементів живлення або інгредієнтів на етикетці, якщо це вимагається національним законодавством.
2.5 Поживна речовина означає будь-яку хімічну речовину, яка зазвичай вживається як компонент їжі, яка:
а) забезпечує енергією; абоб) необхідний для росту, розвитку та підтримки життя; або
в) відсутність яких спричинить характерні хімічні або фізіологічні зміни.
2.6 Цукри - це всі моносахариди та дисахариди, присутні в їжі.
2.7 Харчові волокна означають будь-який їстівний матеріал рослинного або тваринного походження, який не гідролізується ендогенними ферментами травного тракту людини, визначений згідно узгодженої методики.
2.8 Поліненасичені жирні кислоти - це жирні кислоти з перерваними подвійними цис-цис-метиленовими зв'язками.
3. ДЕКЛАРАЦІЯ КОРИСТИХ
3.1 Застосування декларації поживних речовин
3.1.1 Декларування поживних речовин є обов’язковим для тих харчових продуктів, щодо яких подані харчові вимоги, як визначено у розділі 2.4.
3.1.2 Оголошення поживних речовин на етикетці буде добровільним для всіх інших продуктів.
3.2 Поживні речовини, які слід заявити
3.2.1 Коли застосовується декларування поживних речовин, обов’язковим є декларування такої інформації:
3.2.1.1 Енергетична цінність, та
3.2.1.2 Кількість білка, доступних вуглеводів (тобто вуглеводів, крім харчових волокон), жирів та
3.2.1.3 Кількість будь-яких інших поживних речовин, щодо яких подано заяву, та
3.2.1.4 Кількість будь-яких інших поживних речовин, які вважаються важливими для підтримання хорошого харчового статусу, як це вимагається національним законодавством.
3.2.2 Коли заявляється заява щодо кількості або типу вуглеводів, загальна кількість цукрів включається на додаток до того, що прописано в підрозділі 3.2.1. Також можуть бути вказані кількості крохмалю та/або інших вуглеводних компонентів. Коли заявляється заява щодо вмісту харчових волокон, зазначена кількість харчових волокон повинна бути задекларована.
3.2.3 Під час декларування властивостей щодо кількості або типу жирних кислот, кількість насичених жирних кислот та поліненасичених жирних кислот повинна бути зазначена відповідно до положень розділу 3.4.7.
3.2.4 На додаток до обов’язкової декларації, зазначеної в підрозділах 3.2.1, 3.2.2 та 3.2.3, вітаміни та мінерали можуть бути перелічені відповідно до таких критеріїв:
3.2.4.1 Декларуються лише ті вітаміни та мінерали, для яких встановлені рекомендовані споживання та/або які мають важливе харчове значення у відповідній країні.
3.2.5 Коли застосовується декларація поживних речовин, вказуються лише вітаміни та мінерали, які присутні у значній кількості 16 .
3.2.6 Коли на продукт поширюються вимоги маркування стандарту Codex, положення щодо декларування поживних речовин, викладені в цьому стандарті, мають перевагу над положеннями підрозділів 3.2.1 - 3.2.5 цих настанов, але вони не повинні бути в протиріччі з ними.
3.3 Розрахунок поживних речовин
3.3.1 Розрахунок енергії
Кількість енергії, що підлягає декларуванню, розраховується з використанням таких коефіцієнтів перерахунку:
3.3.2 Розрахунок білка
Кількість зазначеного білка повинна бути розрахована за такою формулою:
Білок = загальний вміст азоту за Кельдалем x 6,25
якщо інший фактор не вказаний у стандарті Codex або в методі аналізу Codex для цієї їжі.
3.4 Презентація вмісту поживних речовин
3.4.1 Декларація про вміст поживних речовин повинна здійснюватися у цифровій формі. Однак використання інших форм презентації не буде виключено.
3.4.2 Інформацію про енергетичну цінність слід виражати в кДж та ккал на 100 г або на 100 мл, або на контейнер, якщо він містить лише одну порцію. Ця інформація може також надаватися кількісною подачею на етикетці або подачею, якщо вказано кількість порцій, що містяться в контейнері.
3.4.3 Інформація про кількість білків, вуглеводів та жирів, яку містить їжа, повинна бути виражена в г на 100 г або на 100 мл або на ємність, якщо вона містить лише одну порцію. Крім того, ця інформація може надаватися за кількісною порцією на етикетці або за порцією, якщо заявлено кількість порцій, що містяться в контейнері.
3.4.4 Числову інформацію про вітаміни та мінерали слід виражати в одиницях метричної системи та/або у відсотках від еталонного значення поживних речовин на 100 г або на 100 мл або на контейнер, якщо контейнер містить одну порцію. Крім того, ця інформація може бути вказана з посиланням на кількість на порцію, яка відображається на етикетці, або на порцію, якщо заявлено кількість порцій, що містяться в контейнері.
Крім того, інформація про вміст білка також може бути виражена у відсотках від контрольної величини поживних речовин 17 .
При маркуванні для досягнення міжнародної однорідності та стандартизації слід використовувати такі контрольні значення поживних речовин:
значення не встановлено
значення не встановлено
3.4.5 У країнах, де зазвичай вказуються порції, інформація, яка вимагається в підрозділах 3.4.2, 3.4.3 та 3.4.4, може бути виражена лише кількісною порцією на етикетці або порціями, якщо вказано кількість порцій, що вказано в пакунок.
3.4.6 Наявність доступних вуглеводів слід зазначати на етикетці як "вуглеводи". Коли декларуються типи вуглеводів, така декларація повинна негайно слідувати за декларуванням загального вмісту вуглеводів таким чином:
"вуглеводи, г, з них цукри, г".
Ви можете слідувати: "х". g
де "х" являє собою конкретну назву будь-якого іншого вуглеводного компонента.
3.4.7 Коли заявляється кількість та/або тип жирної кислоти, ця декларація повинна негайно слідувати за декларуванням загального вмісту жиру, відповідно до підпункту 3.4.3.
Слід використовувати такий формат:
Жири,. g
з яких поліненасичені. g
і насичений. g
3.5 Допуски та відповідність
3.5.1 Межі допусків повинні бути встановлені стосовно вимог охорони здоров'я, стабільності зберігання, точності аналізів, різного ступеня обробки та нестабільності та мінливості поживної речовини у продукті, а також залежно від того, чи поживна речовина була додана до продукт або присутній у ньому природним чином.
3.5.2 Значення, які вказані в декларації поживних речовин, повинні бути середньозваженими значеннями, отриманими на основі даних, спеціально отриманих в результаті аналізу продукту, які є репрезентативними для продукту, який слід маркувати.
3.5.3 Коли на продукт поширюється стандарт Кодексу, вимоги, встановлені стандартом, щодо допусків, що застосовуються до декларування поживних речовин на етикетці, мають перевагу над цими настановами.
4. ДОДАТКОВА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПОЖИВАННЯ
4.1 Додаткова харчова інформація призначена для полегшення розуміння споживачем харчової цінності їжі та допомоги у тлумаченні твердження поживних речовин. Існує кілька способів представити цю інформацію, яка може бути використана на етикетках продуктів харчування.
4.2 Використання додаткової харчової інформації на етикетках харчових продуктів повинно бути необов’язковим і не повинно замінювати, а доповнювати декларацію поживних речовин, за винятком певних груп населення, які мають високий рівень неписьменності та/або порівняно мало знають про харчування. Для них можуть використовуватися символи груп продуктів харчування або інші графічні або кольорові зображення без декларування поживних речовин.
4.3 Додаткова харчова інформація на етикетках повинна супроводжуватися навчальними програмами споживачів, щоб підвищити їхні навички розуміння та зробити інформацію більш широко використовуваною.
5. ПЕРІОДИЧНИЙ Огляд маркування харчових продуктів
5.1 Маркування харчових речовин повинно періодично переглядатися, щоб перелік поживних речовин, які повинні бути включені в інформацію про склад, актуалізувався відповідно до даних про охорону здоров’я населення.
5.2 У міру збільшення грамотності та знань цільових груп з питань харчування, для вивчення питань харчування необхідно буде переглянути медичну інформацію.
5.3 Поточне визначення цукру в розділі 2.6 та визначення харчових волокон у розділі 2.7, а також поточний енергетичний виклад у підрозділі 3.4.2 слід переглянути у світлі нових розробок.
15 Керівні принципи Codex щодо маркування харчових продуктів були прийняті Комісією Codex Alimentarius на її 16-й сесії (1985 р.). У розділі 3.3.4, Довідкові значення поживних речовин для маркування харчових продуктів були змінені Комісією на її 20-й сесії (1993). Ці Настанови були розіслані всім державам-членам та асоційованим членам ФАО та ВООЗ як текст орієнтовного характеру, і кожен уряд повинен вирішити, яким чином він хоче їх використовувати.
16 Як правило, вирішуючи, що становить значну кількість, слід враховувати 5% рекомендованого споживання (відповідної сукупності), передбаченого кількісним співвідношенням на етикетці.
17 Для того, щоб врахувати майбутній науковий прогрес, майбутні рекомендації ФАО/ВООЗ, інших експертів та інша відповідна інформація, перелік поживних речовин та перелік контрольних значень поживних речовин повинні переглядатися.
18 Запропоноване доповнення до розділу 3.3 (Розрахунок поживних речовин) Керівних принципів Codex щодо маркування харчових продуктів: "Для декларування каротину (провітаміну А) слід використовувати такий коефіцієнт перерахунку: 1 м г-ретинолу = 6 б г-каротину".
19 Орієнтовні значення поживних речовин для вітаміну D, ніацину та йоду можуть не застосовуватися до країн, чия національна політика харчування або місцеві умови дозволяють мати достатню кількість для забезпечення індивідуальних потреб. Див. Також розділ 3.2.4.1 Керівних принципів Codex щодо маркування харчових продуктів.