Перегляньте статті та вміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні резюме наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Слідкуй за нами на:

лікування

Артеріїт Такаясу - рідкісне захворювання невідомої етіології, яке вражає головним чином аорту та її гілки. До його основних особливостей належать розвиток сегментарного стенозу або оклюзії, розширення та формування артеріальних аневризм.Цей артеріїт частіше зустрічається у східних країнах, хоча хвороба описана у всьому світі. У західних країнах рівень захворюваності становить 2,6-6,4 випадків на мільйон жителів. Хвороба вражає жінок у 7-8 разів частіше, ніж чоловіків 1-13. У пацієнтів із цим захворюванням клінічні прояви відрізняються від таких, як при аертеріосклерозі

У цьому дослідженні ми аналізуємо віддалені результати пацієнтів з артеріїтом Такаясу, підкреслюючи необхідність ретельної координації між медичним та хірургічним лікуванням, а також тривале спостереження.

МАТЕРІАЛ І МЕТОДИ

У період з листопада 1993 р. По жовтень 2003 р. Було проліковано 10 пацієнтів із хворобою Такаясу, двоє чоловіків (20%) та вісім жінок (80%) із середнім віком 38 (діапазон: 32-44) років. У всіх восьми жінок одночасно були системні запальні захворювання та ішемічні прояви. Один із двох чоловіків, який був на оклюзійній стадії захворювання і ніколи не виявляв визнаних системних запальних симптомів (пацієнт 9 у таблиці I).

Таблиця I. Клінічна інформація про 10 випадків артеріїту Такаясу

Усі випадки були III типу. Уражені території включали підключичну, черевну аорту, ниркові, сонні та брижові артерії (табл. I). Симптоми, що відносяться до судинних захворювань, були різними, включаючи кульгавість, запаморочення, стенокардію, швидкоплинність амаврозу, артеріальну гіпертензію та стенокардію кишечника (Таблиця I).

У всіх пацієнтів виявлялися різні комбінації дефіциту периферичного пульсу.

Усі вони були вивчені за допомогою кольорової ехо-доплерографії та ангіографії, і всі представлені ангіографічні дані, сумісні із захворюванням.

Діагноз підтверджували аномалії в наступних лабораторних тестах: збільшена швидкість осідання (ШОЕ) (> 30 мм/год) і підвищена концентрація С-реактивного білка (СРБ) (> 5 мг/л), які, хоча і не є діагностичними, вони часто асоціюються з первинним васкулітом.

Пізніше всі вони пройшли медичне лікування, а четверо - хірургічне втручання.

Медикаментозне лікування полягало в застосуванні преднізону 50 мг/добу (25 мг двічі на день) протягом одного місяця, а потім дозу зменшували до 20 мг/добу (10 мг двічі на день) протягом місяця та до 10 мг/добу (5 мг двічі на день) протягом двох місяців.

При тривалому лікуванні протягом першого року ми використовуємо циклофосфамід протягом трьох місяців (2 мг/кг/день), а потім метотрексат (7,5 мг/день один раз на тиждень).

Під час лікування (щомісяця протягом 7 місяців, а потім кожні 2 місяці) проводили такі лабораторні дослідження: ШОЕ та СРБ як показники запальної активності, загальний аналіз крові, аміно-кінцевий проколаген типу пропептид III типу (PIIINP) для моніторингу запалення та несприятливий вплив стероїдних та цитотоксичних препаратів.

Під час лікування метотрексатом у одного пацієнта розвинулася мегалобластна анемія, яку можна було контролювати при застосуванні фолієвої кислоти (1 мг/добу). У двох пацієнтів лікування було перервано через появу ниркової недостатності.

Хірургічне лікування проводили чотирьом пацієнтам:

Всі хірургічні втручання проводились після попереднього контролю запалення за допомогою медичного лікування.

Кожного пацієнта, який переживав хірургічну процедуру, обстежували з післяопераційною ангіограмою перед випискою з лікарні. За пацієнтами спостерігали протягом 2-10 років (медіана 5,5 років).