Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Первинна медична допомога - це журнал, який публікує науково-дослідні роботи, пов’язані з первинною медичною допомогою, і є офіційним органом висловлювання Іспанського товариства сімейної та громадської медицини. З концептуальної точки зору, «Первинна медична допомога» передбачає нову модель первинної медико-санітарної допомоги, спрямовану не лише на лікування захворювання, а й на його профілактику та зміцнення здоров’я як на індивідуальному рівні, так і на рівні сім’ї та громади. Саме за цими новими аспектами, що визначають модель первинної медико-санітарної допомоги, дослідницькі роботи, опубліковані Atencion Primaria, першим журналом іспанських оригіналів, створеним для збору та розповсюдження наукової продукції, що проводиться в центрах первинної медичної допомоги з таких питань, як протоколізація допомоги, програми профілактики, моніторинг та контроль хронічних хворих, організація та управління первинною медичною допомогою, серед іншого.

Індексується у:

Index Medicus/Medline, Excerpta Medica/EMBASE, IBECS, IME, SCOPUS, Medes, Science Citation Index розширено.

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

літніх

Завдання нашого дослідження - визначити харчовий статус немічних людей похилого віку з факторами ризику недоїдання, що відповідають квоті на первинну медичну допомогу, та описати, як вони розвиваються через 6 місяців спостереження.

Пацієнти та методи

У цьому дослідженні, з описовим та поздовжнім дизайном, представлена ​​початкова або вихідна оцінка поживності та перша переоцінка через 6 місяців.

Суб'єктами дослідження є пацієнти віком старше 65 років, призначені на квоту населення, які представили критерії неміцного 17 або людей з інвалідністю (включені в програму домашнього догляду) і які прийшли на консультацію або були відвідані вдома з березня по вересень 2003 (продовження до березня 2004 р.). У цих пацієнтів було проведено умовно-патогенне виявлення харчових факторів ризику (табл. 1) 18, а у тих, хто надав такі дані, проведена повна оцінка поживності; саме останні включені в дослідження. Дані представлені для загальної кількості пацієнтів, які відповідали цим характеристикам, а не для вибірки, оскільки це звичайна клінічна діяльність для спостереження за вразливими людьми похилого віку. Для оцінки поживності антропометричні параметри (табл. 2) визначали, використовуючи стандарти референтної популяції в Іспанії 14,19. Для його вимірювання використовували консультаційну шкалу, рулетку та аддипометр типу «Штангенциркуль» (Adipometer TM Skinfold Caliper). У лежачих пацієнтів або тих, хто не міг залишатися стоячи, вагу та зріст оцінювали за допомогою непрямих формул розрахунку 20,21 .

Вимірювання дозволили визначити наявність або відсутність гіпотрофії (вплив принаймні 2 антропометричних параметрів) та її ступінь (легкий, середній або важкий 22) та тип за параметрами, які переважно впливають на калорійне недоїдання: вплив жирового відділу (тіла індекс маси, складка трицепса та відсоток відносно 50-го процентиля, окружності верхньої частини руки та литки; недоїдання білка: залучення м’язового та вісцерального білкового відділу (окружність м’язів руки та відсоток відносно 50-го процентиля).

Аналітичні параметри (лімфоцити, альбумін та трансферин) додавали 1,2,16 у випадках клінічної підозри на супутні хвороби, що страждають, сильне недоїдання будь-якого типу або переважання білка.

Різні типи харчових втручань проводились індивідуально відповідно до особливостей кожного випадку, хоча всі охоплені пацієнти були втручані (оскільки всі мали фактори харчового ризику). Втручання полягали в наступному: а) загальні рекомендації 23,24 та подальші дії за відсутності недоїдання; б) дієта з конкретною кількістю калорій та відсотком розподілу безпосередніх принципів: усна та письмова інформація; в) адаптовані дієти (м’які, подрібнені), коли виникають проблеми з ковтанням та жуванням та ризик аспірації; г) харчові добавки 25 у випадках сильного недоїдання, що має значні наслідки для клінічного стану.

Пацієнтів повторно оцінювали за тим самим методом (антропометричні параметри та оцінку типу та тяжкості гіпотрофії) через 6 місяців з моменту першого вимірювання (базовий рівень до втручання).

Стратегія аналізу базується на описі результатів 2-х вимірювань, середніх значень антропометричних параметрів та їх довірчих інтервалів (ДІ) та на порівнянні модифікації антропометричних параметрів за допомогою t-критерію Стьюдента для зразків. в парі, з 95% рівнем довіри, у повторно оцінених пацієнтів. Для аналізу був використаний статистичний пакет SPSS для Windows, версія 10.0.

Дослідження проводилось у міському медичному центрі, який обслуговує населення 35 000 жителів. Характеристики квоти зведені нижче (дані, що відповідають березню 2004 р.): 1703 зареєстрованих пацієнтів, 356 старше 65 років, 51 інвалід (знерухомлений, включений в програму домашньої допомоги) та 80 немічних людей похилого віку (без урахування інвалідів).

Фактори ризику харчування виявлені у 46 пацієнтів: втрата ваги у 41% (95% ДІ, 33,1-48,9), гостре захворювання у 39% (95% ДІ, 31,8-46, 2), хронічне захворювання у 10,5% (95% ДІ, 6-15), когнітивні порушення у 4% (95% ДІ, 1,2-6,8) та соціальний ризик у 2%. Їх середній вік становив 83 роки (стандартне відхилення: 6,34; медіана: 83; режим: 80; діапазон: 67-96). 63% (95% ДІ, 56-70) були жінками.

37 пацієнтів (80,4%) відповідали критеріям недоїдання. У 32,5% він був калорійним; у 46%, змішаних і в 21,5%, білково-калорійних. Що стосується ступеня недоїдання, у 27% воно було легким; у 56,7%, середньої тяжкості та у 16,3%, важкої.

Середні значення аналітичних параметрів, що оцінювались, були наступними: трансферин, 243 мг/дл; альбумін, 3,7 мг/дл, і лімфоцити, 1600/мкл.

Харчові добавки були вказані в 11 випадках. Пацієнти були переоцінені через 6 місяців від першого вимірювання у 32 випадках. Було 5 втрат для подальшого спостереження, 4 через смерть та одну через зміну адреси (інституціоналізація). Кількість обстежених пацієнтів узагальнено в загальній схемі дослідження.

У таблиці 3 наведено результати вимірювання атропометричних параметрів та їх часової модифікації (середнє значення відмінностей між початковою оцінкою та оцінкою, проведеною через 6 місяців спостереження за допомогою критерію t Стьюдента для парних зразків). Статистично значущих відмінностей у зміні будь-якого з аналізованих антропометричних параметрів не виявлено. Також не спостерігались відмінності у варіації цих антропометричних параметрів при аналізі виключно дієтичної групи втручання та тієї, яка окремо використовувала харчові добавки.

Профіль аналізованих пацієнтів - це профіль людей похилого віку (середній вік більше 80 років) та з втратою ваги або гострим захворюванням, що визначає високий відсоток недоїдання (80%), подібний до очікуваного у амбулаторних літніх людей із середньо- високий харчовий ризик 26 .

Критерії, що визначають недоїдання як зміну принаймні 2 параметрів, збігаються із зазначеннями, наведеними в бібліографії 27,28. Різниця між оцінюваними параметрами заслуговує на увагу: деякі змінюються мало (наприклад, індекс маси тіла), тоді як інші відчувають значне зменшення (складка трицепса та його відсоток відносно 50-го процентиля), що може свідчити про необхідність оцінки недоїдання в люди похилого віку за допомогою різних заходів, що впливають на різні відділи тіла, особливо у віці старше 80 років: зменшення жирової маси та саркопенія 29. Хоча якщо початкові оцінки (46 пацієнтів) та переоцінку (32 пацієнти) проаналізувати у поперечному перерізі, у деяких ІС оцінюваних параметрів не спостерігається перекриття, при розгляді 32 пацієнтів, у яких ми провели 2 вимірювання в еволюційним шляхом (середнє значення відмінностей, t-тест Стьюдента для парних зразків) суттєвих відмінностей не виявлено.

Хоча дієтичні втручання показали свою корисність для людей похилого віку з недоїданням як для запобігання захворюваності (інфекції, падіння, госпіталізація), так і для зменшення смертності, 30 в нашому дослідженні проведені втручання стабілізували, а не покращили, антропометричні параметри. Це можна трактувати як зупинку прогресу стану недоїдання, але для перевірки цього нам знадобилася б контрольна група, з якою можна було б порівняти "природну" еволюцію цього синдрому. Однак відомий можливий розвиток недоїдання у людей похилого віку до стану, який називається «невдалим процвітанням» 29, мало реагуючи на медичні втручання та малі шанси на одужання. Також повинна впливати ступінь дотримання рекомендацій щодо харчування (за оцінками менше 50%) 31, що становить фундаментальний аспект, який не розглядався в нашому дослідженні, а також дуже важливі сімейні та соціальні аспекти недоїдання у людей похилого віку.

У нашій установі проведено мало досліджень, які оцінювали б харчування у літніх пацієнтів. Наші результати відрізняються від результатів, отриманих Ricart та співавт. 32, в їх оцінці стану харчування пацієнтів, включених до програми домашньої допомоги (20% з недостатнім харчуванням та 52% з харчовим ризиком), хоча їхні пацієнти мають вік, подібний до нашого. Метод, використаний цими авторами (MNA), поєднує антропометричні параметри, функціональну здатність та споживання їжі, пропонуючи таким чином більш повну та всебічну оцінку.

Основними обмеженнями нашого дослідження є методологічні, оскільки випадкова вибірка пацієнтів не аналізується, а навпаки, їх включають у процес виявлення в медичній діяльності (консультація чи візит додому). Крім того, немає жодної контрольної групи порівняння, в якій оцінка поживності проводилася без проведення втручань, що дозволило б нам зрозуміти, чи є стабілізація параметрів хорошим результатом як такою. Також слід враховувати низьку кількість включених пацієнтів, що ускладнює знаходження модифікації оцінюваних параметрів.

Представлені результати є попередніми (перші 6 місяців спостереження), і в подальших дослідженнях ми маємо намір описати еволюцію харчового стану в довгостроковій перспективі, а також виявити харчовий ризик раніше та порівняти можливі відмінності в еволюції відповідно до до віку пацієнтів або вашого основного захворювання. Крім того, він призначений для оцінки запропонованого дослідницького методу, перевіряючи його конвергентну валідність за допомогою перевірених методів, таких як MNA.

Основними практичними висновками нашого дослідження буде необхідність розглянути можливість ранньої оцінки харчового ризику шляхом активного пошуку випадків у немічних людей похилого віку та індивідуалізованого раннього втручання з урахуванням сімейної та соціальної підтримки та дотримання дієтичних рекомендацій як основних основ лікування.

На закінчення слід сказати, що у наших немічних та похилих людей похилого віку спостерігається високий рівень недоїдання, калорійність або змішаний тип та помірний ступінь. Не спостерігається значних змін в антропометричних параметрах, оцінених під час другого вимірювання через 6 місяців.