ВСТУП

Процеси в травному тракті сільськогосподарських тварин мають велике значення для розуміння впливу харчування на метаболізм тварин.

дієти

Більшість процесів травлення моношлункових тварин відбувається в анаеробних умовах. Перетравлення їжі залежить від кількості та складу раціону. Розмір і функція органів травного тракту, а також час утримання дигести в різних частинах тракту також є важливими характеристиками, які необхідно враховувати.

У порівнянні зі жуйними тваринами одношлункові тварини мають «простий» шлунок, у якому до процесу всмоктування відбуваються лише незначні мікробні модифікації доступних поживних речовин.

Мікроорганізми контактують з неперетравлюваним матеріалом або ендогенними субстратами, головним чином у нижніх відділах тракту, від кінцевої клубової кишки до прямої кишки, а продукти мікробного бродіння можуть частково засвоюватися твариною-господарем для забезпечення частини своїх потреб.

ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ СИСТЕМИ ТРАВЛЕННЯ СВІНЬ

Шлунково-кишковий тракт свині можна розділити головним чином на три основні відділи: шлунок, тонкий кишечник і товстий кишечник.

Шлунок становить близько 30% від загального обсягу травного тракту, він монокавітаційний і діє як резервуар їжі, тобто утримує їх під час хімічних змін, а також контролює вихід перетравленої їжі в кишечник (дванадцятипала кишка) ). Деяка активність мікробів може проявлятися у верхній частині шлунка, але лише у свиней, які їдять велику кількість їжі. Контакт їжі зі слизовою оболонкою шлунка служить прямим стимулом функцій, ініційованих блуканням та гормоном гастрину, особливо для виробництва шлункового соку (Dihigo, 2007). У цьому органі виділяються ліпази, вода та HCl та інші мукоїдні секрети.

Порівняно з іншими сільськогосподарськими тваринами, тонкий кишечник свиней довгий і забезпечує інтенсивне ендогенне травлення при майже нейтральному рН. По всій поверхні кишечника слизова має складки і має оксамитовий вигляд через розширення травної системи, що називається ворсинками (Dihigo, 2007).

Між ворсинками знаходяться численні кишкові залози, які називаються Ліверкуховими. Вони разом із залозами Бруннера виділяють кишковий сік, що складається в основному з муцинів. Жовчні та підшлункові протоки відкриваються в дванадцятипалій кишці на відстані від пілоруса 5 і 10 см відповідно (Dihigo, 2007).

Товстий кишечник свині має довжину від 4 до 5 м. Він складається з сліпої кишки, товстої кишки і прямої кишки, що закінчується анальним сфінктером. Секрет товстого кишечника прозорий, в’язкий з високим вмістом слизу та лужної реакцією. У товстому кишечнику свині ворсин не виявлено. Його функція полягає в продовженні перетравлення матеріалу, який уникає всмоктування в тонкому кишечнику, поверненні в кров води, що виділяється через секрети травних залоз, а також електролітів, вітамінів та амінокислот (Dihigo, 2007).

Свиня, як одношлункова тварина, має лише невелику популяцію мікроорганізмів у шлунку щодо нижчих відділів ШКТ. Крім того, слід зазначити, що проковтнута їжа залишається там лише короткий проміжок часу. Тому мікробна активність є більш обмеженою. У нижніх відділах тонкої кишки і переважно в товстій кишці виявляється збільшення кількості мікроорганізмів (Wenk, 2001).

У пошуках поживних речовин мікроорганізми різних видів безперервно змагаються. Зростання мікроорганізмів залежить від кількох умов, включаючи наявність субстратів, які можуть метаболізуватися, а вони, в свою чергу, залежатимуть від кількості прийомів їжі та складу, а також структури та технологічної обробки раціону. Крім того, ендогенні процеси травлення (здійснювані секретованими ферментами) впливають на ріст мікробів. Зміна рН в шлунку, а згодом і в тонкому кишечнику також є обмежуючим фактором для мікроорганізмів. Нарешті, варто зазначити, що швидкість проходження дигести обмежує мікробні процеси в різних частинах ЖКТ (Wenk, 2001).

На рисунку 2 показано щільність популяції певних видів мікроорганізмів у сліпій кишці та товстій кишці, які досягають рівнів 1010 (а іноді і більше)/г перетравлення.