КОРОТКА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
1. НАЗВА ЛІКУВАННЯ
Альдуразим, 100 ОД/мл концентрату для інфузійного розчину.
2. ЯКІСНИЙ І КІЛЬКІСНИЙ СКЛАД
1 мл містить 100 ОД (приблизно 0,58 мг) ларонідази. Кожен флакон об’ємом 5 мл містить 500 ОД ларонідази.
Одиниця активності (U) визначається як гідроліз однієї мікромолі субстрату (4-MUI) за хвилину.
Ларонідаза - це рекомбінантна форма людської α-L-ідуронідази, яка виробляється за допомогою технології рекомбінантної ДНК у культурах клітин ссавців клітин яєчників китайського хом'ячка (СНО).
Допоміжні речовини з відомим ефектом:
Кожен флакон об’ємом 5 мл містить 1,29 ммоль натрію.
Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.
3. ФАРМАЦЕВТИЧНА ФОРМА
Прозорий до слабо опалесцентного, безбарвний до блідо-жовтого розчину.
4. КЛІНІЧНІ ДАНІ
4.1 Терапевтичні показання
Альдуразим призначається для тривалої ферментно-замісної терапії у пацієнтів із підтвердженим діагнозом мукополісахаридозу I (MPS I; дефіцит α-L-ідуронідази) для лікування неврологічних проявів захворювання (див. Розділ 5.1).
4.2 Дозування та спосіб введення
Лікування альдуразимом повинно контролюватися лікарем, який має досвід лікування пацієнтів з MPS I або іншими спадковими метаболічними захворюваннями. Алдуразим слід вводити у відповідній клінічній обстановці, в якій реанімаційне обладнання доступне для управління надзвичайними ситуаціями.
Рекомендована доза Альдуразиму становить 100 ОД/кг маси тіла, що дається один раз на тиждень
Діти та підлітки
Для дітей та підлітків корекція дози не потрібна.
Безпека та ефективність Альдуразиму у пацієнтів віком старше 65 років не встановлені, тому цим пацієнтам не рекомендується рекомендувати дозування.
Ниркові та печінкові порушення
Безпека та ефективність Альдуразиму у пацієнтів із порушеннями функції нирок або печінки не оцінювались, тому для цих пацієнтів не може бути рекомендований режим дозування.
Алдуразим слід вводити у вигляді внутрішньовенної інфузії.
При перенесенні початкову швидкість інфузії 2 ОД/кг/год можна поступово збільшувати кожні 15 хвилин до максимуму 43 ОД/кг/год. Весь об’єм дози слід вводити протягом 3-4 годин. Інформацію про премедикацію див. У розділі 4. 4.
Інструкції щодо відновлення лікарського засобу перед введенням див. У розділі 6.6.
4.3 Протипоказання
Сильна гіперчутливість (наприклад, анафілактична реакція) до активної речовини або до будь-якої допоміжної речовини, переліченої в розділі 6.1 (див. Розділи 4.4 та 4.8).
4.4 Особливі попередження та запобіжні заходи щодо використання
Інфузійні реакції
У пацієнтів, які отримують альдуразим, можуть розвинутися реакції, пов'язані з інфузією (ІАР), які визначаються як будь-яка побічна подія під час інфузії або до кінця інфузійного дня (див. Розділ 4.8). Деякі IAR можуть бути серйозними (див. Нижче).
За пацієнтами, які отримують альдуразим, слід ретельно стежити за усіма випадками реакцій, пов’язаних з інфузією, уповільнених реакцій та можливих імунологічних реакцій. Слід регулярно контролювати стан антитіл та повідомляти про них.
Повідомлялося про серйозні IAR у пацієнтів з тяжким ураженням верхніх дихальних шляхів в анамнезі, тому, зокрема, за цими пацієнтами слід ретельно спостерігати та вводити інфузію Aldurazyme лише у відповідних клінічних умовах, де реанімаційне обладнання доступне для лікування надзвичайних ситуацій.
Пацієнти з гострим основним захворюванням мають підвищений ризик розвитку ІАР під час інфузії Альдуразиму. Клінічний стан пацієнта слід ретельно оцінити, перш ніж приймати Альдуразим.
На підставі клінічного дослідження фази 3, майже у всіх пацієнтів очікується розвиток антитіл до ларонідази IgG, як правило, протягом 3 місяців з моменту початку лікування.
Слід бути обережними при введенні Альдуразиму пацієнтам, у яких утворюються антитіла або розвиваються симптоми ІАР (див. Розділи 4.3 та 4.8).
У клінічних випробуваннях реакціями, пов’язаними з інфузією, зазвичай керували шляхом уповільнення швидкості інфузії та (попереднього) лікування пацієнта антигістамінними препаратами або жарознижуючими препаратами (парацетамолом або ібупрофеном), дозволяючи пацієнтам продовжувати лікування.
Оскільки досвіду відновлення лікування після тривалого припинення є дуже мало, слід дотримуватися обережності через теоретично підвищений ризик реакції гіперчутливості після припинення терапії.
Після початку або повторного введення Альдуразиму після припинення лікування рекомендується попередньо медикувати пацієнта (антигістамінні або жарознижуючі засоби) приблизно за 60 хвилин до початку інфузії, щоб мінімізувати потенціал реакцій, пов’язаних із інфузією. Якщо є клінічні показання, слід розглянути питання про премедикацію з інфузією Альдуразиму.
У разі легкої та помірної реакції, пов’язаної з інфузією, слід розглянути можливість лікування антигістамінними препаратами та парацетамолом/ібупрофеном або зменшення швидкості інфузії до половини швидкості, з якою відбулася реакція.
У разі одноразової важкої інфузійної реакції інфузію слід припиняти, поки симптоми не зникнуть, і слід розглянути можливість лікування антигістамінними препаратами та парацетамолом/ібупрофеном. Інфузію можна відновити, зменшивши швидкість введення до швидкості ½ - ¼, з якою відбулася реакція.
У разі повторної помірної реакції або у разі повторного прийому після однієї важкої реакції слід враховувати премедикацію (антигістамінні препарати та парацетамол/ібупрофен або кортикостероїди) та зниження швидкості інфузії до швидкості ½ - лості, при якій відбулася попередня реакція.
Як і будь-який внутрішньовенний білковий продукт, можливі важкі реакції гіперчутливості алергічного типу.
Якщо виникають такі реакції, рекомендується негайно припинити застосування Альдуразиму та призначити відповідну медичну терапію. При цьому повинні дотримуватися звичайні медичні стандарти екстреного лікування.
Цей лікарський засіб містить натрій і вводиться у внутрішньовенному розчині 0,9% хлориду натрію (див. Розділ 6.6). Це слід враховувати пацієнтам на дієті з контрольованим натрієм.
4.5 Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії
Жодних досліджень взаємодії не проводилось. Виходячи з його метаболізму, взаємодії ларонідази, опосередковані цитохромом Р450, не очікуються.
Алдуразим не можна застосовувати одночасно з хлорохіном або прокаїном через потенційний ризик перешкоджання внутрішньоклітинному поглинанню ларонідази.
4.6 Фертильність, вагітність та лактація
Немає адекватних даних щодо застосування Альдуразиму вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не дають достатніх даних про вплив під час вагітності та/або розвитку ембріона/плода та/або/пологів та/або постнатального розвитку (див. Розділ 5.3). Потенційний ризик для людини невідомий. Отже, Альдуразим слід застосовувати під час вагітності лише за необхідності.
Ларонідаза може виділятися з молоком. Оскільки відсутні дані щодо новонароджених, які піддаються дії ларонідази через грудне молоко, рекомендується припинити грудне вигодовування під час лікування Альдуразимом.
Клінічних даних щодо впливу ларонідази на фертильність немає. Доклінічні дані не виявляють значних побічних реакцій (див. Розділ 5.3).
4.7 Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами
Жодних досліджень щодо впливу на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами не проводилось.
4.8 Небажані ефекти
Підсумок профілю безпеки
Більшість супутніх побічних реакцій у клінічному дослідженні були класифіковані як реакції, пов'язані з інфузією (ІАР), які мали місце у 53% пацієнтів у дослідженні фази 3 (лікувались до 4 років) та у 35% пацієнтів у дослідженні 5 (до 1 року лікування). Деякі IAR були серйозними. Кількість цих реакцій з часом зменшувалось. Найпоширенішими побічними реакціями (НРЗ) були: головний біль, нудота, біль у животі, висип, артралгія, біль у спині, біль у кінцівках, припливи, пірексія, реакції на місці інфузії, підвищення артеріального тиску, зниження насичення киснем, тахікардія та озноб. Ціаноз, гіпоксія, тахіпное, пірексія, блювота, озноб та еритема були зареєстровані в постмаркетинговому досвіді реакцій, пов’язаних із інфузією, деякі з яких були важкими.
Список побічних реакцій наведено в таблиці
Про ADR з альдуразимом повідомлялося під час дослідження фази 3 та його подовження у загальній кількості 45 пацієнтів віком від 5 років, які отримували лікування до 4 років, використовуючи наступні категорії частоти: дуже часто (≥ 1/10), часто (≥ 1/100) зв’язати Умови використання Допомога Зворотній зв'язок Конфіденційність Файли cookie