Акарбоза Мілан 50 мг таблетки

acarbosa

Кожна таблетка містить 50 мг акарбози.

Повний перелік допоміжних речовин див. У розділі 6.1.

Біла до біло-білої круглої таблетки з позначкою "AA" з оцінкою "50" з одного боку та "G" з іншого боку, діаметром приблизно 7 мм.

Оціночна лінія призначена лише для поділу та полегшення ковтання, але не для ділення на рівні дози.

4.1. Терапевтичні показання

Акарбоза показана дорослим та підліткам старше 18 років.

Акарбозу рекомендують застосовувати для лікування інсулінонезалежного цукрового діабету (NIDDM), коли дієта та фізичні вправи не можуть контролювати рівень глюкози в крові. Акарбозу можна вводити в комбінації з метформіном, сульфонілсечовиною або інсуліном.

4.2. Дозування та спосіб прийому

Лікар буде коригувати дозу індивідуально, оскільки ефективність та толерантність відрізняються від одного пацієнта до іншого.

Дозу можна збільшувати з інтервалом у 4-8 тижнів за умови, що пацієнт виявляє неадекватну клінічну відповідь, також під час найсучаснішого курсу лікування.

Початкова доза становить 3 х 1 таблетки акарбози (50 мг) або 3 х ½ таблетки акарбози 100 мг (що відповідає добовій дозі 150 мг акарбози)

У деяких пацієнтів поступове збільшення дози акарбози сприяло зменшенню побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту, починаючи з дози від 1 до 2 х 1 таблетки акарбози 50 мг (що відповідає 50-100 мг акарбози на день). Дозу можна поступово збільшувати залежно від рівня цукру в крові пацієнтів, а також, якщо лікування недостатньо ефективне, його можна збільшити до 3 х 2 таблеток акарбози 50 мг або 3 х 1 таблетки акарбози 100 мг (еквівалент до 300 мг акарбози на добу). Якщо необхідні високі дози, слід використовувати таблетки високих доз.

Середня доза становить від 150 до 300 мг акарбози на добу залежно від індивідуальних потреб пацієнта. Можливо, доведеться збільшити дозу у виняткових випадках до 3 х 2 таблеток акарбози по 100 мг (що відповідає 600 мг акарбози на добу).

Якщо симптоми неприємні, незважаючи на суворе дотримання дієти, дозу не слід збільшувати, зменшуючи її, якщо це необхідно (див. Розділ 4.8).

Тривалість лікування

Акарбоза 50 мг зазвичай використовується при тривалому лікуванні.

Літні пацієнти

Не потрібно коригувати дозу залежно від віку пацієнта.

Безпека та ефективність акарбози у дітей та підлітків віком до 18 років не встановлені. Акарбоза 50 мг не рекомендується дітям та підліткам віком до 18 років.

Форма прийому

Максимальний ефект Акарбози у дозі 50 мг досягається, якщо таблетки проковтнути з невеликою кількістю рідини безпосередньо на початку їжі або розжувати при перших укусах їжі.

4.3. Протипоказання

  • Підвищена чутливість до діючої речовини або будь-якої з допоміжних речовин, перелічених у розділі 6.1.
  • Хронічні кишкові розлади, пов’язані з порушеннями травлення та всмоктування.
  • Запальна хвороба кишечника, виразка товстої кишки, часткова непрохідність кишечника або схильність до непрохідності кишечника.
  • Стани, які можуть погіршитися в результаті посиленого накопичення кишкових газів (наприклад, синдром Ремхельда, важкі грижі кишок, звуження кишечника та виразки).
  • Важка ниркова недостатність (кліренс креатиніну
  • Тяжка печінкова недостатність (наприклад, цироз печінки).

4.4. Особливі попередження та застереження щодо використання

Акарбоза має антигіперглікемічну дію, але сама по собі не викликає гіпоглікемії. Якщо акарбозу призначають як доповнення до іншого препарату для зниження рівня глюкози в крові (наприклад, сульфонілсечовини, метформіну або інсуліну), зниження значень глюкози в крові в гіпоглікемічному діапазоні може потребувати корекції глюкози в крові. Дози цих препаратів.

Оскільки акарбоза затримує всмоктування та перетравлення сахарози, рекомендується, якщо гостра гіпоглікемія виникає внаслідок потреби в інсуліні у пацієнтів, які отримують інсулін, сульфонілсечовини або метформін, глюкозу (не комерційний цукор [тростинний цукор]) для швидкої корекції гіпоглікемії. (див. розділ 4.5). Якщо пацієнт має медичну інформацію, пов’язану зі своїм станом (наприклад, на картці, ремінці або ланцюжку), слід включити лікування акарбозою.

Повідомлялося про випадки фульмінантного гепатиту під час лікування акарбозою. Механізм невідомий, однак акарбоза може сприяти багатофакторній патофізіології ураження печінки.

У деяких випадках може спостерігатися безсимптомне підвищення рівня печінкових ферментів із відповідними клінічними змінами (до трьох разів перевищує норму). Підвищення рівня печінкових ферментів, як правило, є оборотним після припинення лікування. Якщо спостерігається підвищення рівня печінкових ферментів, може бути показано зменшення дози або переривання лікування, особливо якщо підвищення зберігається. Тому періодичний моніторинг ферментів печінки рекомендується проводити протягом перших 6-12 місяців лікування (див. Розділ 4.8).

При підозрі на непрохідність кишечника або підвздошну лікування слід негайно припинити (див. Розділ 4.8).

У пацієнтів з резекцією шлунка акарбоза може виділятися в тонкий кишечник швидше, ніж зазвичай, із швидшою фармакологічною реакцією. У цих пацієнтів не спостерігалося більшого збільшення побічних ефектів.

Безпека та ефективність акарбози у пацієнтів віком до 18 років не встановлені.

Суворе дотримання дієти має важливе значення при прийомі акарбози.

Нерегулярний прийом акарбози не слід переривати без медичної консультації, оскільки це може спричинити підвищення рівня глюкози в крові.

4.5. Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші форми взаємодії

  • Сахароза (столовий цукор), а також продукти, що містять сахарозу, часто викликають дискомфорт у животі або навіть діарею в результаті посиленого бродіння вуглеводів у товстій кишці під час лікування акарбозою (див. Розділ 4.8).

Препарати інсуліну, сульфонілсечовини або метформіну

  • Акарбоза має антигіперглікемічну дію, але сама по собі не викликає гіпоглікемії. Якщо акарбозу призначають як доповнення до сульфонілсечовин, метформіну або інсуліну, може знадобитися падіння рівня глюкози в крові в межах гіпоглікемічного діапазону, зменшення дози сульфонілсечовини, метформіну або інсуліну.
  • Повідомлялося про поодинокі випадки гіпоглікемічного шоку.
  • У разі гострої гіпоглікемії слід враховувати, що метаболізм сахарози у фруктозу та глюкозу відбувається повільніше під час лікування; з цієї причини сахароза не підходить для швидкого купірування гіпоглікемії, а замість неї слід використовувати глюкозу.

  • Акарбоза може впливати на біодоступність дигоксину в деяких випадках, що обумовлює необхідність коригування дози дигоксину.

Холестирамін, кишкові адсорбенти та препарати травних ферментів

  • Слід уникати одночасного прийому антацидів, холестираміну, кишкових адсорбентів (наприклад, активоване вугілля) та препаратів з травними ферментами (наприклад, амалози, панкреатину), оскільки існує ймовірність, що вони можуть впливати на дію акарбози.
  • Деякі терапевтичні засоби, такі як тіазидні та інші діуретики, кортикостероїди, фенотіазин, гормони щитовидної залози, естрогени, оральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, блокатори кальцієвих каналів та ізоніазид можуть спричинити гіперглікемію, що може послабити фармакодинамічні ефекти акарбози. Слід контролювати рівень глюкози в крові, якщо будь-який із цих компонентів вводиться пацієнту разом з акарбозою або якщо передбачається, що пацієнт може отримувати один із цих препаратів.

  • Одночасний прийом акарбози та перорального неоміцину може призвести до зменшення глюкози в крові під час прийому їжі та збільшення частоти та тяжкості шлунково-кишкових побічних ефектів. Якщо симптоми важкі, можна розглянути тимчасове зменшення дози акарбози.

4.6. Плодючість, вагітність та лактація

Акарбозу не слід вводити під час вагітності, оскільки відсутні дані клінічних досліджень щодо її застосування вагітним жінкам. Дослідження на тваринах не вказують на пряму або непряму шкоду щодо репродуктивної токсичності (див. Розділ 5.3).

Після введення радіоактивно міченої акарбози підсисним щурам у молоці було виділено невелику кількість радіоактивності. Поки що немає рівноцінних знахідок у людей. Однак, оскільки не виключена можливість медикаментозного впливу на немовлят, призначення акарбози під час годування груддю не рекомендується.

Дослідження на тваринах не показали прямих або непрямих шкідливих наслідків щодо репродуктивної токсичності (див. Розділ 5.3). Порушень фертильності у тварин не спостерігалося.

4.7. Вплив на здатність керувати транспортними засобами та працювати з механізмами

Оскільки монотерапія акарбозою не викликає гіпоглікемії, вплив акарбози на здатність керувати автотранспортом та працювати з механізмами незначний або нульовий. Пацієнтам слід повідомити, що поєднання акарбози з сульфонілсечовинами, метформіном або інсуліном може спричинити гіпоглікемію.

4.8. Побічні реакції

Побічні реакції з акарбозою, виявлені в плацебо-контрольованих клінічних випробуваннях та класифіковані за категоріями частоти CIOMS III (плацебо-контрольовані дослідження у базі даних клінічних випробувань: акарбоза N = 8595; плацебо N = 7278; статус: 10 з лютого 2006 р.).

У кожній групі частоти побічні реакції представлені у порядку зменшення ступеня тяжкості.

Частоти визначаються як дуже часті (≥ 1/10), часті (≥ 1/100 до 1/10), нечасті (≥ 1/1000 до 1/100), рідкісні (≥ 1/10 000 до 1/1000) і не відомий (неможливо оцінити за наявними даними).

Побічні реакції, виявлені під час постмаркетингового нагляду (статус: 31 грудня 2005 р.) І частота яких не може бути оцінена, будуть класифіковані як "невідомі" частоти.

Клас системних органів

Дуже часто ( ≥ 1/10 )

Часті

( ≥ 1/100,

Нечасто

( ≥ 1/1000,

Рідкісні

( ≥ 1/10 000,

Невідомо

Порушення крові та лімфатичної системи

Порушення імунної системи

Гіперчутливість та гіперчутливість до ліків (висип, еритема, висип, кропив'янка)

Шлунково-кишкові розлади (1)

Біль у животі та шлунково-кишковому тракті

Кістозний кишковий пневматоз

Гепатобіліарні розлади (2)

Підвищення рівня трансаміназ

Порушення шкіри та підшкірної клітковини

Гострий генералізований екзантематозний пустульоз

(1) Діарея та біль у животі та шлунково-кишковому тракті можуть виникати після прийому їжі, що містить сахарозу. Недотримання призначеної дієти може призвести до посилення негативних наслідків для кишечника.

У разі виражених симптомів, незважаючи на дотримання призначеної дієти для діабету, слід проконсультуватися з лікарем і дозу можна тимчасово або назавжди зменшити. Якщо діарея триває, слід ретельно спостерігати за пацієнтами та зменшити дозу або, якщо необхідно, припинити лікування.

(2) Клінічно значущі патологічні тести функції печінки (втричі перевищують верхню межу норми) спостерігались у рідкісних випадків у пацієнтів, які отримували рекомендовану дозу від 150 до 300 мг акарбози на день. Аномальні значення можуть бути тимчасовими під час лікування акарбозою (див. Розділ 4.4).

Повідомлялося про випадки порушення функції печінки, порушення функції печінки та пошкодження печінки, особливо в Японії.

Поодинокі випадки фульмінантної печінкової недостатності спостерігалися в Японії. Не зрозуміло, що це відбувається в результаті прийому акарбози.

При підозрі на непрохідність кишечника або підвздошну лікування слід негайно припинити.

Повідомлення про підозру на побічні реакції

Важливо повідомляти про підозру на побічні реакції на ліки після дозволу.

Це дозволяє постійно контролювати співвідношення користь/ризик препарату.

Медичним працівникам пропонується повідомляти про підозрювані побічні реакції через національну систему звітування, перелічену в Додатку V.

4.9. Передозування

Коли акарбоза потрапляє всередину з напоями та/або продуктами, що містять вуглеводи (полісахариди, олігосахариди або дисахариди), передозування може призвести до здуття живота, метеоризму та діареї. Однак у тому випадку, якщо акарбоза потрапляла окремо від їжі, надмірних кишкових симптомів очікувати не доводиться.

У разі передозування слід уникати прийому напоїв та/або продуктів, що містять вуглеводи (полісахариди, олігосахариди та дисахариди) протягом наступних 4-6 годин.

5.1. Фармакодинамічні властивості

Завдяки оборотному інгібуванню α-глюкозидази, акарбоза затримує ферментативну деградацію дисахаридів, олігосахаридів та полісахаридів у тонкому кишечнику, що призводить до дозозалежної затримки травлення цих вуглеводів. Глюкоза, отримана з вуглеводів, вивільняється і повільніше переходить у кров. Таким чином, акарбоза затримує і зменшує підвищення глюкози в крові після їжі. Акарбоза не стимулює секрецію інсуліну, але полегшує бета-клітини, зменшуючи підвищення рівня глюкози в крові. Уникає компенсаторної гіперінсулінемії після їжі. Лікування акарбозою не призводить до збільшення маси тіла. Поліпшення чутливості до інсуліну спостерігалося у пацієнтів з явним діабетом. Під час лікування акарбозою глюкоза в крові натще і глікований гемоглобін (HbA1, HbA1c) значно зменшились.

Час прийому акарбози визначає її ефективність: максимальний ефект досягається, якщо її приймати разом з першими укусами основного прийому їжі. Прийом за 30 хвилин до початку їжі значно знижує ефективність акарбози. Однак прийом акарбози через 15 хвилин після початку їжі майже не впливає на ефект.

У дослідженнях, проведених протягом декількох років, акарбоза зберігала свій ефект протягом усього періоду лікування. Ферменти тонкої кишки не знижують своєї активності, і тому ефект акарбози зберігається.

У метааналізі 7 подвійних сліпих, плацебо-контрольованих досліджень у 2180 хворих на цукровий діабет 2 типу, акарбоза значно зменшила гострі серцево-судинні події, особливо інфаркт міокарда, протягом курсу лікування протягом щонайменше 52 тижнів.

5.2. Фармакокінетичні властивості

Фармакокінетику акарбози досліджували після перорального введення міченої речовини (200 мг) у здорових добровольців.

Враховуючи, що в середньому 35% загальної радіоактивності (сума інгібуючої речовини та продуктів розпаду) виводилося через нирки за 96 годин, можна припустити, що ступінь всмоктування є принаймні в цьому діапазоні.

Еволюція концентрації загальної радіоактивності в плазмі зареєструвала два піки. Перший максимум із середньою концентрацією еквівалентності акарбози 52,2 ± 15,7 мкг/л через 1,1 ± 0,3 год збігся з даними, що відповідають еволюції концентрації інгібуючої речовини. (49,5 ± 26,9 мкг/л через 2,1 ± 1,6 h). Другий максимум досяг в середньому 586,3 ± 282,7 мкг/л і був досягнутий через 20,7 ± 5,2 год. Другий максимум був найвищим приблизно через 14-24 години, і це пояснюється всмоктуванням продуктів розпаду бактерій у товстій кишці. На відміну від загальної радіоактивності, пікові концентрації інгібуючої речовини в плазмі крові були нижчими в 10-20 разів.

Відносний об'єм розподілу 0,32 л/кг маси тіла був розрахований у здорових добровольців на основі зміни концентрації в плазмі крові (внутрішньовенна доза 0,4 мг/кг маси тіла).

Період напіввиведення інгібуючої речовини з плазми становив 3,7 ± 2,7 год для фази розподілу та 9,6 ± 4,4 год для фази елімінації.

Частка інгібуючої речовини, що виділяється із сечею, становила 1,7% від введеної дози. 51% було виведено з фекаліями через 96 год після введення.

Біодоступність становить 1% -2%. Цей надзвичайно низький відсоток інгібуючої речовини в крові є бажаним і не впливає на терапевтичний ефект.

5.3. Доклінічні дані безпеки

Неклінічні дані не виявляють особливої ​​небезпеки для людей на основі звичайних досліджень фармакології безпеки, токсичності повторних доз, генотоксичності, репродуктивної токсичності та канцерогенного потенціалу, крім ризиків, описаних в інших розділах цієї таблиці.

Значно знижене збільшення маси тіла у щурів та собак після багаторазового прийому акарбози розглядалося як фармакодинамічний ефект (втрата вуглеводів) і могло бути компенсовано збільшенням добавок до їжі або глюкози.

Канцерогенність вивчали у щурів Спраг-Доулі, щурів Вістар та хом'яків. Збільшення захворюваності на пухлину спостерігалося в деяких тканинах (нирки, яєчка), якщо харчова дисфункція, спричинена акарбозою, не була усунена. Збільшення індексу пухлини не спостерігалось, доки нормальний приріст ваги підтримувався за допомогою їжі або добавок глюкози.