Різниця між аеробним та анаеробним тренувальним полігоном
Зусилля, а не тип руху, визначає аеробний або анаеробний діапазон. Наприклад, ви можете бігати біг лише в аеробному діапазоні або з чергуванням аеробних та анаеробних фаз (наприклад, у випадку інтервальних тренувань).
Спостерігаючи за своїм диханням, ми можемо легко визначити, чи рухається наше тренування просто в аеробному чи анаеробному діапазоні. Якщо ми можемо говорити безперервно під час вправ майже однакової інтенсивності, наші тренування проводяться в аеробному діапазоні.
Якщо, навпаки, нам уже потрібно сконцентруватися на своєму диханні, ми задихаємось, задихаємось повітрям, ми вступили в анаеробну фазу.
У аеробному діапазоні переважно такі рухи: біг підтюпцем, плавання, їзда на велосипеді, аеробіка, танці, скелелазіння тощо.
Найпоширеніші анаеробні тренування: важка атлетика, крос-тренування, вправи на зміцнення м’язів, спринтерський біг тощо.
(Хоча в силових тренуваннях часто немає задишок, тип вправи є анаеробним з точки зору використання енергії).
У міру збільшення фізичних навантажень для підтримання анаеробного метаболізму потрібні більш інтенсивні рухи або зусилля.
Аеробні вправи вважаються енергоефективними, тому їх можна тримати відносно довго за допомогою достатньої кількості рідини та енергії. Ось чому успіх у тренуванні або змаганнях, які тривають кілька годин, можна досягти, передусім, рухаючись в аеробному діапазоні.!
РЕЗЮМЕ:
Хороший план тренувань повинен включати тренування як в аеробному, так і в анаеробному діапазонах.
Аеробні вправи збільшують витривалість, витривалість та ефективність анаеробних силових тренувань, а також ефективність використання організмом кисню.
Анаеробні вправи збільшують м’язи та працездатність, а також ефективність аеробних рухів і мають важливе значення для змагальних результатів.
Для тих, хто хоче схуднути, з точки зору спалювання жиру найкраще виконувати вправи різної інтенсивності, тобто чергувати аеробні та анаеробні діапазони (інтервальні тренування).