Перегляньте статті та зміст, опубліковані в цьому носії, а також електронні зведення наукових журналів на момент публікації

цукровому

Будьте в курсі завжди, завдяки попередженням та новинам

Доступ до ексклюзивних рекламних акцій на підписки, запуски та акредитовані курси

Первинна медична допомога - це журнал, який публікує науково-дослідні роботи, пов’язані з первинною медичною допомогою, і є офіційним органом висловлювання Іспанського товариства сімейної та громадської медицини. З концептуальної точки зору, «Первинна медична допомога» передбачає нову модель первинної медико-санітарної допомоги, спрямовану не лише на лікування захворювання, а й на його профілактику та зміцнення здоров’я як на індивідуальному рівні, так і на рівні сім’ї та громади. Саме за цими новими аспектами, що визначають модель первинної медико-санітарної допомоги, дослідницькі роботи, опубліковані Atencion Primaria, першим журналом іспанських оригіналів, створеним для збору та розповсюдження наукової продукції, що проводиться в центрах первинної медичної допомоги з таких питань, як протоколізація допомоги, програми профілактики, моніторинг та контроль хронічних хворих, організація та управління первинною медичною допомогою, серед іншого.

Індексується у:

Index Medicus/Medline, Excerpta Medica/EMBASE, IBECS, IME, SCOPUS, Medes, Science Citation Index розширено.

Слідкуй за нами на:

Фактор впливу вимірює середню кількість цитат, отриманих за рік за твори, опубліковані у виданні протягом попередніх двох років.

CiteScore вимірює середню кількість цитат, отриманих за опубліковану статтю. Читати далі

SJR - це престижна метрика, заснована на ідеї, що всі цитати не рівні. SJR використовує алгоритм, подібний до рейтингу сторінок Google; є кількісним та якісним показником впливу публікації.

SNIP дозволяє порівняти вплив журналів з різних предметних областей, виправляючи відмінності у ймовірності цитування, які існують між журналами різних тем.

Самоаналіз - це визначення самим пацієнтом вдома концентрацій глюкози в капілярній крові, глюкози та/або кетонових тіл у сечі.

Самоконтроль дозволяє хворим на діабет коригувати лікування на основі способу життя (дієта та фізичні вправи) та значень, отриманих при самоаналізі, самоконтролі ваги та самообслуговуванні ніг.

Проведення самоаналізу є корисним інструментом для сенсибілізації, виховання та мотивації пацієнта у контролі діабету. Це дозволяє пацієнтові та його родині брати активну участь у лікуванні хвороби та зменшити використання медичних послуг. Наявність методів самоаналізу дозволяє підійти до нормоглікемії та оптимального метаболічного контролю. Прийняття та дотримання керівних принципів самоаналізу та самоконтролю значною мірою залежать від зацікавленості професіоналів у їх навчанні та від позитивного підкріплення, яке отримує пацієнт при спільній оцінці та інтерпретації результатів.

В даний час недостатньо наукових доказів щодо ефективності самотестування для покращення глікемічного контролю у пацієнтів, які не отримують лікування інсуліном. Обговорюється ефект самоаналізу у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу, які отримують дієту та несекретагогічні пероральні препарати з прийнятним та стабільним контролем.

1. Запобігання та виявлення гострих декомпенсацій: важка гіпоглікемія та гіперглікемія.

2. Не досягнення контрольних цілей і перед тим, як розглянути можливість зміни терапевтичного етапу.

3. Налаштуйте лікування відповідно до змін способу життя: лікарем або самим пацієнтом.

4. Визначте необхідність розпочати лікування інсуліном при гестаційному цукровому діабеті.

Тип самоаналізу

1. Глюкоза капілярної крові

В даний час це метод вибору та єдиний, який дозволяє виявити гіпоглікемію та важку гостру декомпенсацію.

Лікування інсуліном.

Лікування пероральними препаратами або дієта з поганим контролем глікемії, особливо якщо:

Європейська група з питань діабету (EDPG, 1999) встановлює три категорії ризику: низький ризик, артеріальний ризик та мікросудинний ризик, встановлюючи глікемічні межі, зазначені в таблиці 2.

Його корисність обмежена, але це може бути альтернативою, коли інші методи не можуть бути використані через відторгнення або труднощі з виробленням капілярної глюкози в крові (за ВООЗ) і суворий контроль не потрібен. Його метою є в основному запобігання серйозним гіперглікемічним декомпенсаціям. Будуть використані напівкількісні смужки. Доцільно проводити глюкозурію перед трьома основними прийомами їжі 2-3 дні на тиждень, а коли результати стійко негативні, виконувати їх через 1-2 год після їжі.

Не виявляє помірної гіпоглікемії або гіперглікемії (негатив при рівні глюкози в крові нижче 180-200 мг/дл).

Висока індивідуальна варіабельність залежно від ниркового порогу (висока у людей похилого віку, тривалого діабету та ниркової недостатності та низька у вагітних жінок та дітей).

Техніка забору сечі (подвійне спорожнення).

Зміна результатів через загальновживані препарати (саліцилати, пеніциліни, цефалоспорини, L-допа, вітамін С) через споживання рідини та обсягу сечі, погане збереження смужок.

Це слід завжди визначати під час діагностики та у разі гарячкової хвороби, а також якщо глюкоза> 300 мг/дл або сильно позитивна глікозурія (++) з’являється несподівано, за наявності симптомів кетозу та гестаційного діабету.

За винятком випадків лихоманки та/або тривалого голодування, вони вказують на сильний дефіцит інсуліну та необхідність лікування інсуліном (тимчасовим або постійним).

Факторами, що змінюють результати, є: каптоприл (помилково позитивний), погане зберігання тест-смужок та лікування вітаміном С (помилково негативний).

Частота самоаналізу

Частоту та типи самоаналізу слід індивідуалізувати на основі цілей контролю, віку, супутніх захворювань, ускладнень, типу діабету, типу лікування, метаболічної стабільності, здатності до навчання, сімейних та соціальних обмежень та, насамперед, відповідно до інтереси та мотивація пацієнта (табл. 3).

При гестаційному діабеті це залежить від виду лікування, але слід проводити щонайменше 4 профілі на місяць з 4 пунктів, включаючи глюкозу в крові після їжі.

У вагітних з прегестаційним діабетом нормоглікемія повинна переслідуватися як мета, якщо це можливо з періоду до зачаття і протягом всієї вагітності. Лікування завжди проводитиметься з використанням інсуліну, а кількість контрольних заходів, які слід проводити на день, буде такою, як описано для пацієнтів із цукровим діабетом 1 типу, які отримують інсулін в умовах інтенсивної терапії, хоча вони можуть бути частішими, залежно від типу пацієнта та ступінь контролю.

Аналізи глюкози в крові, проведені за консультацією, не повинні замінювати самостійний аналіз, якщо це вказано. Глікований гемоглобін є маркером контролю глікемії, і це параметр, який слід використовувати для прийняття рішень про зміни на терапевтичному етапі. Але безсумнівно, що показники глікемії перед профілактичним та постпрандіальним введенням (профілі), які вносять пацієнти, є найважливішим джерелом, яке дозволяє змінювати дози або пристосовувати призначення лікування до повсякденної діяльності, яку вони виконують. Тому рекомендується збільшувати частоту самоаналізу у погано контрольованих пацієнтів, при зміні дози/коригуванні, у разі інтеркурентних захворювань та у добре контрольованих та стабільних пацієнтів перед інтенсивними фізичними навантаженнями.

Коли наша мета - утримати пацієнта безсимптомно, може бути достатньо визначити рівень глюкози в крові кожні 2-4 тижні.

Техніка самоаналізу (розмір крапель, очищення глюкометра тощо).

Порівняйте результати з результатами, отриманими в плазмі глюкози, і порівняйте їх зі значеннями HbA1c.

Перевірте термін придатності тест-смужок.

Правильне калібрування глюкометра.

Порівняйте вартість тест-смужок із частотою самоаналізу (нав'язливі пацієнти).

Виключайте можливість маніпулювання результатами.

Самоаналіз необхідний людям, які лікуються інсуліном, та бажаний тим, хто проходить лікування секретагогами (сульфонілсечовини та метиглініди) для запобігання безсимптомної гіпоглікемії, і у яких цілі контролю не досягнуті.

Оптимальна частота самотестування у пацієнтів із цукровим діабетом 2 типу невідома, але повинна бути достатньою для досягнення адекватного рівня глюкози в крові.

Роль самоаналізу у пацієнтів, які отримували дієту та пероральні несекретагогічні препарати та стабільний глікемічний контроль, невідома.

Рецензенти: Ф. Альварес Гісасола, М. Бірулес Понс, Ж. Дієс Еспіно, І. Фернандес Фернандес, Ж.Л. Мартін Манзано, Г. Мора Наварро, Д. Ороско Белтран, К. Ріос Боннін, П. Рура та Д. Тортола Граннер

Листування: М. Луїза Валькуенде Мантілья. Електронна адреса: [email protected]

Рукопис надійшов 13 січня 2003 року.

Рукопис прийнято до друку 15 січня 2003 року.

Американська діабетична асоціація: Самоконтроль рівня глюкози в крові. Консенсусна заява Діабетна допомога 1996; 19 (1 додаток): 62S-6S. Доступно за адресою: http://www.diabetes.org/DiabetesCare/supplement/s62.htm

Американська діабетична асоціація. Стандарти медичної допомоги хворим на цукровий діабет, 2002; 25 (1 доповнення): 33S-49S. Доступно за адресою: http://care.diabetesjournals.org/ cgi/content/full/25/suppl_1/s33

Американська діабетична асоціація. Тести на глікемію при діабеті. Заява про позицію. Догляд за діабетом 2002; 25 (1 Додаток 1): 97S-9S. Доступно за адресою: http://care.diabetesjournals.org/cgi/content/ full/25/suppl_1/s97

Консенсус щодо догляду за хворими на цукровий діабет в Іспанії. Мадрид: Міністерство охорони здоров'я та споживання, 1995.

Клінічні вказівки щодо лікування діабету в Канаді: Canadian Med Assoc J 1998; 159 (Suppl 8). Доступно за адресою: http://www.cma.ca/cmaj/vol-159/issue-8/diabetescpg/manage.htm

Clua Espuny JL, Puig Junoy J, Ciurana Roca E, García Bernal G, Monclus Benet JF, González Henares A, et al. Самоконтроль глюкози в крові (MSG): оцінка його призначення та результатів при цукровому діабеті типу 2. Aten Primaria 1999; 24: 316-25.

Clua Espuny JL, Queralt Tomas ML, Castán Cameno S. Оцінка ефективності метаболічного самоконтролю шляхом прямого видавання діагностичних смужок діабетикам типу 2. Aten Primaria 1998; 21: 193-8.

Coster S, Gulliford MC, Seed PT, Powrie JK, Swaminathan R. Моніторинг контролю рівня глюкози в крові при цукровому діабеті: систематичний огляд. Health Technol Assess 2000; 4: 1-93.

Група з питань діабету. Міжнародна федерація діабету: настільний посібник із цукрового діабету 2 типу. Diab Med 1999. Доступний за адресою: http://www.staff.newcastle.ac.uk/philip.home/t2dg1999.htm

Еванс JMM, Ньютон RW, Рута DA, McDonald TM, Stevenson RJ, Morris AD. Частота моніторингу рівня глюкози в крові щодо контролю глікемії: спостережне дослідження з базою даних про діабет. BMJ 1999; 319: 83-6. Доступно за адресою: http://bjm.com/cgi/ content/full/319/7202/83

Faas A, Schellevis EG, van Eijk JTM. Ефективність самоконтролю рівня глюкози в крові у пацієнтів з NIDDM. Догляд за діабетом 1997; 20: 1482-6.

Franciosi M, Pellegrini F, De Berardis G, Belfiglio M, Cavaliere D, Di Nardo B, et al. Вплив самоконтролю глюкози в крові на метаболічний контроль та якість життя хворих на цукровий діабет 2 типу. Догляд за діабетом 2001; 24: 1870-7. Доступно за адресою: http://care.diabetesjournals.org/cgi/content/full/24/11/1870

Галлічан М. Самоконтроль глюкози людьми з діабетом: практика, заснована на доказах. BMJ 1997; 314: 964. Доступно за адресою: http://www.bmj.com/cgi/content/full/314/7085/964

GedapS (Група діабету Каталонського товариства сімейної та громадської медицини). Посібник з лікування діабету 2 типу в первинній медичній допомозі. 3-е вид. Мадрид: видання Harcourt, 2000.

Група діабету Андалузького товариства сімейної та громадської медицини (SAMFyC). Програма догляду за СД у первинній медичній допомозі. Доступно за адресою: http: //www.cica. es/aliens/samfyc/(доступ 22 грудня 2001 р.).

Гарріс М.І. Частота моніторингу рівня глюкози у крові щодо контролю глікемії у пацієнтів з діабетом 2 типу. Догляд за діабетом 2001; 24: 979-82. Доступно за адресою: http: //care.diabetesjorunals. org/cgi/content/full/24/6/979

Karter AJ, Ackerson LM, Darbinian JA, D'Agostino Jr RB, Ferrrara A, Liu J, et al. Самоконтроль рівня глюкози в крові та контроль глікемії: Постійний реєстр діабету Кайзера в Північній Каліфорнії. Am J Med 2001; 111: 1-9.