Хосе Антоніо Лозано Теруель

харчування

Їжа Харчування - це наука

Використання іонізуючого випромінювання в процесах консервації агропродовольчих товарів відомо досить давно, і в усьому світі, в експлуатації або на просунутій стадії введення в експлуатацію, знаходиться майже сотня промислових заводів, які обробляють всі види продукції, в основному спеції, зневоднені овочі, м’ясо, заморожене тощо.

У розвинених країнах, таких як наша, за підрахунками втрати їжі становлять такі показники, як: 10% зберіганих зернових, зернових та зернобобових культур; 25-35% свіжих продуктів, таких як риба або 50% фруктів та овочів. З іншого боку, забруднення мікроорганізмами, такими як сальмонела, кишкова паличка або лістерії, постійно викликає важливі проблеми зі здоров’ям. В Іспанії до цього часу не існує промислового проекту з установки іонізації продуктів харчування. Оскільки терміни іонізація або радіоактивність мають тенденцію до сенсибілізації та тривоги населення, представляється доцільним описати, з чого складається установка цього типу і з чого вона не складається в даний час, що, у будь-якому випадку, завжди повинно піддаватися рясному існуючі нормативні акти, міжнародні, європейські та національні.

Класичними термінами атоми можна описати у формі ядра, складеного з нейтронів (без електричного заряду) і протонів (з позитивним зарядом), оточених електронами (негативний заряд), із загальним результатом нульового електричного заряду. Коли на атом падає певне енергетичне випромінювання, здатне впливати на його електрони, але недостатнє для зміни ядра, ми говоримо про іонізуюче випромінювання, оскільки коли активізується вміст енергії деяких електронів, вони «відриваються» від ядра і стають формами електрично заряджений іон.

З точки зору промислового застосування у лікуванні харчових продуктів використовувались два типи іонізуючого випромінювання: гамма-промені та прискорені електрони (бета-промені). Більш проникливі гамма-випромінювання випромінюються штучними радіоелементами, такими як добре відомий кобальт-60, якого бояться. Вони мають певні експлуатаційні переваги, але будь-яка установка такого типу, згідно із іспанським законодавством, мала б такий самий рівень попиту, як атомна електростанція. Отже, варіантом вибору було б генерування прискорених електронів до досягнення точної енергії (5-10 МеВ). Це досягається за допомогою прискорювачів електронів, яких існує кілька типів. В даний час у світі існує близько 650 прискорювачів електронів, і близько 30 з них встановлені спеціально на заводах для стерилізації або обробки сільськогосподарських продуктів харчування.

Дійсно, усі продукти починають псуватися відразу після збору, збирання врожаю або забою, як наслідок їх хіміко-біологічного погіршення та того, що вони є чудовими субстратами для розмноження забруднюючих мікроорганізмів. Традиційно саме теплові процедури (теплові чи холодні) намагаються уникати або сповільнювати ці процеси. Як альтернатива, іонізація передбачає утворення збуджених молекул і високореактивних вільних радикалів, які в біологічному полі сприяють розщепленню деяких біомолекул, особливо ДНК мікроорганізмів, що є основою для його великого ефекту.

Для будь-якого громадянина безпосереднім запитанням було б: А яка дія іонізації на саму їжу? Які можливі потенційні небезпеки? Загальна реакція не здається тривожною, оскільки при використаних дозах зміни, спричинені іонізацією, зазвичай дорівнюють або менше, ніж ті, що спричинені іншими методами збереження. Оскільки максимально використана енергія становить 10 МеВ, цього недостатньо, щоб впливати на ядра, тому не відбувається значного збільшення порівняно з існуючими природними значеннями радіоактивності. У незначній пропорції збільшуються так звані радіолітичні сполуки, індуковані іонізуючою дією, але вони, як правило, належать до того ж класу, що й ті, що вже зазвичай містяться в оброблених продуктах, і дослідження, проведені за останні 30 років, не було виявлено, що вони не мають шкідливого впливу.

Що стосується зміни харчових факторів, таких як вітаміни, то погіршення, як правило, менше, ніж те, що спричинене іншими способами збереження, такими як застосування тепла. Що стосується небезпеки, що іонізована їжа може виявити певний мутагенний ефект, вона не була виявлена ​​в жодному з численних експериментів, проведених на тваринах, які годувались іонізованими продуктами, навіть використовуючи енергію, яка в 10 разів перевищує рекомендовану межу.

Все це не є перешкодою для того, щоб питання збереження їжі шляхом іонізації було належним чином законодавчо закріплено для забезпечення належного соціального контролю та інформації споживачів щодо цього. Наприклад, може знадобитися орієнтовне маркування, але ми не повинні забувати конкретні приклади, такі як такі: а) У Європі, згідно з Договором про Союз, жодна країна не може перешкодити в'їзду товарів з інших країн ЄС, які були піддаються регульованому лікуванню в країні походження, з цієї причини іонізовані товари отримуються та споживаються в Іспанії відповідно до відповідних норм відповідних європейських країн; б) Зокрема, іспанська агропродовольча промисловість використовує велику кількість спецій та добавок з інших країн, таких як Китай, США, Франція чи Індія.

У цих країнах у понад 90% від загальної кількості його 33 промислових об'єктів для іонізації сільськогосподарських продуктів харчування, в яких обробляються продукти цього типу, джерелом іонізації є гамма-промені кобальту-60. І справа не в тому, що його споживання становить якусь помітну небезпеку, а лише для того, щоб виразити, що в глобалізованому суспільстві, в якому ми живемо, необхідно намагатися активізувати якомога більшу кількість систем міжнародної гармонізації та співпраці.