Якби сьогодні ми запитали у старшокласника, що спадає на думку про прислів’я, він, швидше за все, або сказав би нам визначення уроку мови, або неясно об’єднав би щось про сільський світ, погоду та раннє вставання. Можливо також, що для цього не потрібна початкова школа, більшість дорослих давали б подібні відповіді. Ми щойно так віддалились від їх використання чи їхніх повідомлень? Чи потрібно їх взагалі модернізувати?

«Кожна риса мислення та характеру нашого народу зберігається у багатому сховищі нашої народної поезії. Ми знаходимо в ньому все, що є складовою елементом народного духу. Його емоційний світ виражається в його піснях; національні традиції в його легендах; у його казках - його віра, мораль, звички

windows

- можна прочитати у збірнику Книги угорських прислів’їв Сірісаки Андора. Справді, наші прислів'я - це "принципи", мудрість, поради чи судження, що використовуються заради універсальності, що відображають культурно-соціально визначений світогляд.

Проте сьогодні ми зустрічаємо їх все менше і менше, ми керуємо так само, як і в початковій школі, і якби ми недостатньо там копались, то насправді не включали б нові в наш мовний набір інструментів згодом. Є ті, хто дотримується думки, що прислів'я народились у світі минулих віків та інших соціальних верств, тому сьогодні вони вже не мають актуальності. Чому хороша частина з них все ще переживає той вік, в якому вони виникли? В основному важко визначити, коли прислів'я буде жити, і на ньому немає дати закінчення. Певно, що це займе деякий час, щоб воно затверділо та інтегрувалось у вживання мови та мислення обох людей, і воно також поступово стиратиметься з них. Почалися зусилля щодо створення нових, модернізованих та пристосованих до сучасного світу. Про це можна прочитати в статті-покажчику, написаній у 2000 р., У якій вироблення нових прислів’їв для основи майбутнього багатства нашої мови було названо нагальним завданням сучасності. Висловлювання на кшталт «Подивіться на прийомну матір, забери дочку від другого шлюбу партнера!», «Машина твого сусіда завжди швидша» або «Хто змішується серед висівок, їдять вегетаріанці».

Під ними ми маємо на увазі те саме, що «Подивись на свою маму, забери дочку!», «Сусідська трава завжди зеленіша» і «Хто змішує з висівками, той їсть свинями». під. Зрозуміло, що колективну систему цінностей та досвід, що визріли протягом століть, відбитками яких є речення, неможливо кардинально змінити. Очевидно, що наші прислів'я склалися про явища та життєві ситуації, які впливають на багатьох людей, і на певному рівні кожен може до них ставитися.

У своїй книзі «Угорські вислови та прислів’я» Габор О. Надь намагається відокремити основні предметні типи прислів’їв. Перша велика категорія містить висновки, судження або поради, які стосуються людини як члена суспільства, певного типу чи групи людей або загальної діяльності.

Соціальні норми по суті відображають образ світу, самого себе та інших певної групи та мають сильний вплив майже на будь-яку форму нашої поведінки. Групи часто створюють закони та санкції - систему винагород та покарань - для посилення відповідних стандартів поведінки. Хорошими прикладами цього є "Багато гусей перемагають свиней". або "Хто рано встає, той знаходить золото". наші вислови, які демонструють поведінку, яку «очікують» або вважають хорошою, корисною.

Люди можуть мати відношення до будь-чого. Це когнітивні уявлення, які узагальнюють оцінки індивідом певної речі, об’єкта ставлення. Ставлення складається з трьох елементів - когнітивної, афективної та поведінкової інформації, що стосується предмета ставлення. Прикладом цього є "Не дивись на зуби подарункового коня!" наше відоме всім прислів’я.

Окрім того, стереотипи - це когнітивні уявлення або враження соціальної групи, які люди формують, пов’язуючи свої характерні риси та емоції з групою. «Багаті, навіть якщо вони дурні, вважаються розумними». І «Циган не звик орати». у прислів’ях з’являються ці автоматично активовані вірування.

Наступна категорія включає так звані поміщицькі правила, пов’язані із селянським життям, землеробством, тваринництвом та побутовими питаннями (наприклад, „Осінь у пилу, весна в грязі“ або „Порожня палата - коханка дурня“). Суміжною категорією є також категорії погодних правил, які в основному містять прогнози погоди (“Якщо Каталін стукає, різдвяні бризки”) та здоров’я, особливо правила, пов’язані з їжею. Нарешті, він визначає ще одну категорію, яка містить загальноприйняті вирази, з вуст в уста, які живуть за звичками та в основному є випадковими для вживання (наприклад, "Що пізно не залежить", "Ніколи цього не було"). . Що стосується правил прийому, прогнозів погоди та практик охорони здоров’я, краще зрозуміти, коли вони зношуються з часом та трансформуються економічні та соціальні системи, оскільки в багатьох випадках вони втрачають своє значення з точки зору змісту, не лише з точки зору лексики.

Цілком можливо, що деякі прислів'я, створені з передбачуваним наміром, сьогоднішнім словниковим запасом, виживуть, і через кілька сотень років вони стануть частиною рутинного спілкування таким же чином, але це можливо, лише якщо воно дійсно поширюється та активно інтегрується у наші повсякденні життєві ситуації. Прислів'я існує завдяки його використанню, не можна передбачити, що від сьогодні ми будемо використовувати його замість колишнього. Якби це було прислів'я, яке вводить щось нове щодо змісту, про яке ми досі «не мали слова», а загальнозгадані глобальні зміни вимагають його створення, напевно, не було б жодних перешкод для його консолідації.

Варто задуматися про роль прислів’їв сьогодні.

Звичайно, ми використовуємо їх щодня менше, хоча вони передають знання, засновані на тисячолітньому досвіді, але, можливо, справа не в тому, щоб забути ці знання, просто кажучи, що прислів’я у цій формі просто несумісні із сучасним світом. Можливо, зараз найкраще виконує це завдання - це «культура мемів» свого розквіту. Цей термін був придуманий Річардом Докінзом, коли він підняв можливість поширення теорії еволюції на елементи культури. Таким чином, за аналогією з «геном», він ввів слово мем для позначення передбачуваних, відтворюваних та відтворюваних основних одиниць культури. Насправді ці копіювані та тиражувані основні одиниці - це ті самі слова, що зустрічаються у випадку прислів’їв, і до змісту яких майже кожен може мати відношення в тій чи іншій формі. Вони також стосуються життєвого досвіду, внутрішньо- та міжособистісних процесів, соціальних та соціальних ситуацій.

Список літератури:

Balázs, G. (2001). Чому пиво краще жінок? Пабська філософія, асфальтова поезія, інтернет-фольклор. Видавництво Тинта, Будапешт

О. Надь, Г. (2005). Угорські приказки та прислів’я. Видавництво Akkord, Будапешт.

Сірісака, А. (1890). Книга угорських прислів'їв. Друкарня книг імені Лайоша Енгеля, Печ-