Народження та практика логотерапії

Уявіть, що уряд вашої країни вирішує, що ви більше не є небажаними через вашу релігію, колір шкіри, етнічну приналежність чи політичні погляди. На наступному кроці ви опинитесь у концтаборі, де дітей, старих та хворих негайно страчують. Все конфісковано, ідентифікаційний номер татуйований на вашій руці: це ваша нова особа. Вони працюють рабами щодня, тоді як їжі просто крихти більше, ніж ви б з голоду померли. Багато людей навколо вас помруть, але, як і ви, деякі переживуть цей жах, який триватиме роками.

житті

Півтора мільйона людей загинули в таборі Освенцім в Польщі в результаті нелюдської жорстокості нацистів, оскільки мільйони мільйонів націй народилися в подібних таборах по всій Європі.

У деяких жертв не стільки бракувало їжі чи надто багато роботи, скоріше їх психічний стан був причиною їх смерті: вони шукали притулку в минулому від жахів сьогодення, а не концентрувались на майбутньому. З іншого боку, що вижили, виробили в собі якийсь «трагічний оптимізм»: вони переосмислили труднощі повсякденного життя в табірному житті як можливість для духовного розвитку та як випробувальний приклад для випробування своїх внутрішніх сил. Замість того, щоб чіплятись за свої спогади, вони зосереджувались на можливостях, які пропонує теперішнє, що допомогло їм реалізувати майбутні цілі.

Вищезазначені рядки спираються на особистий досвід молодого психіатра, який намагався зрозуміти різницю між ментальністю побратимів, які здалися і померли, та тих, хто зміг знайти новий сенс у своєму житті. Після звільнення віденський психіатр Віктор Е. Франкл присвятив своє життя спостереженню, що в'язні, які ще бачили якийсь сенс у своєму житті, найімовірніше знайдуть в собі сили вижити.

Життя Франкла в двох словах

Віктор Е. Франкл (1905–1997) народився у Відні в дитинстві єврейської родини і вже серйозно займався психологією, філософією та особливо їхніми стосунками як молодий школяр. Пізніше, будучи студентом медичного факультету Віденського університету, він влаштував молоді консультативні посади з особистим зобов'язанням, основною метою яких було запобігання самогубству молодих людей. (Особливо під час розповсюдження сертифіката кількість самогубств зросла, але після того, як Франкл ініціював програму профілактики, їй справді вдалося досягти того, що влітку 1931 року серед студентів не було самогубств).

Франкл, як професор неврології та психіатрії у Віденському університеті та керівник Віденської неврологічної поліклініки, також займався в основному проблемою депресії та суїциду. Він особисто знав Зігмунда Фрейда, батька школи психоаналізу, та Альфреда Адлера, засновника глибинної психології індивідуальної психології.

Восени 1942 року його з дружиною та батьками депортували до концтабору Терезієнштадт, а через рік тут помер його батько. Франкл працював лікарем загальної практики в таборі, а згодом радником серед новачків, а також тих, хто мав суїцидальні нахили. У 1944 році його депортували до Освенціма, де померла його мати, а згодом перевели до Тюркгейма. Тим часом його вагітна дружина та дитина були доставлені до концтабору в Берген-Бельзені, де вона згодом померла.

Франкл був звільнений із земного пекла 27 квітня 1945 року, але лише через кілька місяців він зміг повернутися до Відня, де йому довелося зіткнутися з новиною про смерть своїх близьких. Після шоку, викликаного шоком, і відновлення після глибокої депресії лікар працював над формулюванням основних положень екзистенціалістської психології, а потім також розробив її терапевтичну придатність. У 1946 році, через одинадцять місяців після переживання Голокосту, він запровадив у Відні свій пізніше відомий у всьому світі терапевтичний метод, логотерапію, який зосереджується на основних цінностях життя, важливості віри в сенс життя як джерела життєвих сил - включаючи страждання, які неминуче належать до людського життя.

Включав досвід Віктора Франкла в концтаборі. і все ж сказати "так" життю і в книгах "Людина проти питання про розум" - нове, переглянуте видання останнього нещодавно було опубліковане в угорському перекладі.

Пошук сенсу життя - або суть екзистенціального аналізу

На відміну від інших психотерапевтичних тенденцій, що пояснюють особистість, екзистенціалістський підхід в значній мірі спирається на філософські інтерпретації та пояснення особистої мужності, наданої викликам розуму, існування та життя. Центральним для терапевтичної частини тенденції є орієнтація на майбутнє, на відміну від орієнтованості на минуле психоаналізу та більш орієнтованого на сучасність характеру теорій особистості, що базуються на винагородах.

На думку психологів-екзистенціалістів, пошук сенсу життя є головним мотивом для всіх людей, а пошук сенсу життя - унікальний для кожного. Сила пошуку Франкль називав "волею до сенсу життя". За його словами, "логотерапія - це, по суті, психотерапія, заснована на значенні", яка не обов'язково трактує тривогу як патологічний стан, але вважає нормальним станом, якщо вона фокусується на існуванні особистості, питанні життя та смерті, що є частиною людського існування.

На відміну від психоаналізу, логотерапія не зайнята несвідомим. Вона зосереджена не на минулих незмінних травмах, а навпаки, на зміні майбутнього, наданні сенсу та сенсу життю пацієнта. Це заохочує визнати, яким є майбутній бажаний стан, якого хоче допомогти собі досягти за допомогою конкретного планування. Він переконаний, що, як і життя, страждання життя: у стражданні є можливість, якщо страждання є необхідним, реалізувати через нього щось значуще.

Сенс нашого життя виявляється, не у незначній мірі, саме в тому, як ми ставимося до своєї долі, виміряної ззовні, у тому, як ми поводимося, коли ми більше не можемо формувати свою долю, або коли вона вже незмінна.

- Франкл заявляє у своїй книзі "Про сенс життя", а потім доводить на користь життя:

пізнати себе!

Через наш поспішний спосіб життя багато людей не мають можливості “зустрітись із собою”, тобто пізнати себе або, де це доречно, свідомо уникати цих можливостей, оскільки зустріч із собою часто може бути незручною, болючою, і зовсім нестерпно. Одне з важливих послань творчості Віктора Е. Франкла - не протистояти собі лише тоді, коли в результаті долі все неактуальне «розтануло», втратило сенс, «гроші, влада, слава поставлені під сумнів, ”Або ми все це втратили. На думку Франкла, найважливішим завданням життя є своєчасне ставлення до життя правильно. Бо, "той, хто не має зв'язку з самим собою, але доля раптом змушує його зайнятися питанням, що робить його життя важливим, цінним і значущим, загрожує зануренням у апатію в кризовій ситуації".

Інша важлива річ, про яку нам слід пам’ятати, полягає в тому, що, хоча життя заводить нас у різні ситуації, це наше власне рішення щодо того, як на них реагувати. Метою логотерапії Франкла є відчути цю свободу вибору, бо якщо ми це усвідомлюємо, ми можемо також зрозуміти власну особисту мету.

Хто я? Що я роблю зі своїм життям? У чому сенс життя? Люди тисячоліттями обговорюють сенс існування, тому думки Франкла завжди, за будь-яких обставин, актуальні. Однак в епоху, коли людина примусово розчаровується в усьому ідеалізмі, який пройнятий розгубленістю, втратою напрямку, відчаєм і відчуттям насувається приреченості через насувається економічну кризу, розповсюдження зброї масового знищення та штучного інтелекту, не лише для окремої людини, але й у всьому світі. Варто знайти відповідь на питання: куди ми йдемо?