ВПЛИВ ДОДАВАННЯ ПШЕНИЧНОГО ЯДЕРА, КУКУРУЖНОЇ МАСИ І ДО НИЖОГО ДО КУРЯЧОГО КУРОТА НА РІСТ ПЕРЕДВИХІДНОГО СТИЛА В ОБМЕЖЕНОМ ВИПОРУВАННІ
Рамон Альварес * та Хорхе Комбеллас
1 UCV. Агрономічний факультет, Інститут тваринництва. Box 4579 Маракай, штат Арагуа, Венесуела * Електронна пошта [email protected]
Ключові слова: Куряча підстилка, пшеничні висівки, жир, кукурудзяна крупа, велика рогата худоба.
ЕФЕКТ ДОБАВЛЕННЯ ПШЕНИЧНОГО СУГУ, КУКУРУЖИНИ ТА КОРОКУ ДО СТИЛЬ БІЛЛЯРІВ НА РОСТ ВИДОВОГО ВИГЛЯДЕННЯ КОВИНИ ПРИ ОБМЕЖЕНОМ ТРЕВАННІ
У випадках, коли спостерігали статистичні відмінності між середніми показниками, їх порівнювали, використовуючи тест середніх показників згідно Тукі (Steel and Torrie, 1986). Статистичний аналіз проводили за допомогою статистичного пакету SAS (SAS, 1990).
РЕЗУЛЬТАТИ І ОБГОВОРЕННЯ
Біомаса присутня в траві та хімічний склад їжі
Значення біомаси пасовищ, а також співвідношення листя/стебла у чотирьох загонах, що використовувались на початку та в кінці випробування, представлені в таблиці 2. Видно, що під час оцінки спостерігався високий доступність цього ресурсу, середнє значення якого коливалося між 4823 та 3352 кг DM/га на початок та кінець періоду, відповідно, зменшуючи кількість біомаси, присутньої між початком та кінцем експерименту, на 31%. Однак остаточне значення було вище 2000 кг DM/га, значення, вище якого Minson (1981) вказує на те, що добровільне споживання великої рогатої худоби не обмежується наявною біомасою, оскільки споживання їжі обмежене в цьому дослідженні коротким часом випасу.
Незважаючи на те, що кормовий ресурс складався із запровадженого пасовища, високі середні значення клітковини та ефірного екстракту та низькі значення сирого білка, кальцію та фосфору позначають надходження низькоякісного волокнистого матеріалу (табл. 3), що пов'язано з до низького співвідношення листя/стебла, характерного для трави в просунутій стадії росту. Низький пасовищний тиск заважав тваринам проводити глибоку обрізку матеріалу, що ускладнювало відростання та сприяло старінню трави зі збільшенням відмерлого матеріалу в тій частині, яка найближча до землі.
Через відсутність вимірювань споживання протягом чотирьох годин випасу неможливо було оцінити харчовий внесок цього ресурсу. Однак, виходячи з великого споживання концентратів, що поставляються в загонах, можна припустити, що корми становили меншу складову раціону. Але завдяки своїй високій доступності, доданій до низького тиску випасу через обмежений час, відведений для цієї мети, можливо, споживана трава складалася в основному з листя протягом усього випробування, які, як видно з таблиці 3, мають якість, що перевершує загальний пропонований матеріал.
У таблиці 3 наведено хімічний склад різних концентратів, що використовуються при обробці, та сировини, яка використовується для їх приготування. Загалом спостерігається незначна різниця у вмісті сирого білка та клітковини між добавками, головним чином пов’язана з типом використовуваного побічного продукту. Таким чином, при обробці МН (Т2 і Т3) середній рівень сирого білка і клітковини є нижчим, що пов’язано з вищими рівнями цих фракцій при обробці АТ (Т0 і Т1). Те саме відбувається з рівнями фосфору та золи, але вони демонструють перевагу над вмістом кальцію та ефірного екстракту завдяки наявності шкірного сала. Однак у чотирьох добавках внесок білка, кальцію та фосфору перевищував дієтичні харчові потреби великої рогатої худоби, встановлені стандартами (NRC, 2001). Також спостерігається, що додавання шкірного сала в Т1 і Т3 майже подвоює рівні ефірного екстракту в цих процедурах щодо Т0 і Т2 без шкірного сала.
Включення AT або HM до концентрату
Щоденне споживання концентрату за факторами та обробками представлено в таблиці 4. Було відмічено, що розбіжності між обробками в основному були обумовлені типом побічного продукту, що входить до концентрату (Р = 0,017), будучи вищим у Т0 лікування, з АТ і без шкірного сала, ніж при обробці ГМ. Таким чином, тварини, яких годували AT, споживали в середньому на 0,33 кг DM/100 кг LW більше, ніж у раціоні, що містив HM.
Можливим поясненням нижчого споживання концентратів HM є їх більш високий рівень енергії, оскільки, коли жуйні живляться з високим вмістом концентратів, рівень енергії є головним фактором, що регулює споживання (Conrad et al., 1964). Іншим можливим поясненням може бути високий вміст крохмалю в цих дієтах та його негативний вплив на засвоюваність волокнистої фракції як складових концентрату, так і трави. Ці ефекти посилюються, коли концентрат проходить, складаючи більше 25% раціону (Dixon, 1986) або більше 0,7 ± 0,8% живої ваги (Canton and Dhuyvetter, 1997). Причини зменшення споживання клітковини пояснюються зниженням рН (Mold et al., 1983a, b), що сприяє популяціям амілолітичних бактерій на шкоду целюлолітичним, причому ці ефекти мають особливе значення в системах, заснованих на тропічних трави та інші багаті клітковиною ресурси.
Споживання сухих речовин добавок T0, T1 і T2 перевищує значення 2,45 кг DM Національної дослідницької ради (2001 р.) Для великої рогатої худоби з цими характеристиками (150 кг LW), що вказує на те, що хоча CP характеризується як вхід низька прийнятність, при змішуванні його з більш смачними інгредієнтами його споживання помітно зростає. У цьому сенсі Gerig та співавт. (2000) в аналогічному дослідженні зауважили, що ці обмеження споживання дотримуються, коли рівень включення ПК перевищує 50% включення в концентрат. Інші автори також спостерігали помітне зниження споживання за допомогою дієт з високим рівнем ХП (Cross et al., 1978; Muller, 1980). Отримані тут результати збігаються з результатами Моралеса та Еганьї (1997), які при повному раціоні, що містить 60% CP, спостерігали споживання 3,3 кг DM/100 кг LW.
Іншим видатним аспектом було збільшення споживання концентратів протягом експериментального періоду (рис. 1), яке в середньому збільшилось на 0,99 та 0,63 кг DM/100 кг LW, відповідно, між 1-2 місяцями та 2-3 місяцями експериментального періоду, відповідно. Цей тип поведінки характерний для добавок на основі ПК та збігається із споживанням, виявленим Моралесом та Еганьєю (1997) та Еганьєю та ін. (1994), які вказують, що низьке споживання ХП обмежується лише початковим періодом постачання через відсутність адаптації до ефективного розкладання сечової кислоти, що міститься в екскрементах птахів. Таким же чином Arieli та ін. (1991) роблять висновок, що жуйним тваринам, незважаючи на відносно короткий час (приблизно 1 тиждень), необхідний для корекції рівнів аміаку в рубці та сечовини в крові, потрібен відносно тривалий період адаптації від 3 до 4 тижнів. споживання речовини, коли до їх раціону додають ХП.
Рисунок 1. Середнє споживання добавки на лікування протягом експериментального періоду
Незважаючи на розбіжності, що спостерігаються у споживанні концентрату, ГРВ не показав суттєвих відмінностей (таблиця 4). Ці результати подібні до результатів, виявлених Моралесом та Еганьєю (1997) (1,07 кг/добу), використовуючи 215 кг великої рогатої худоби, але перевершують результати інших авторів (Cross et al., 1978; Rankins et al., 1993), шляхом включення ХП на рівні, подібні до рівня цього дослідження, але в повному раціоні. Порівнюючи споживання добавки з DWG, було встановлено, що поєднання CP з HM дозволило більш ефективно використовувати концентрат, дозволяючи отримати однакові збільшення ваги при значно менших споживання (P