У кількох звітах вже повідомлялося про зміни якості ходи у пацієнтів з болями в попереку. Однак існує декілька кількісних аналізів, що стосуються наслідків ожиріння (іншомовних слів ожиріння) та болю в попереку на ходьбу.

ожиріння

Наразі є лише емпіричні докази того, що біль у попереку спричиняє порушення ходи, що поряд із ожирінням є підвищеним фактором ризику зміни структури ходи і, отже, перевантаження периферичних суглобів. У наступному дослідженні (Journal of NeuroEngineering and Rehabilitation 2011, 8:55, Cimolin et al.: Ефекти ожиріння та хронічного болю в попереку на ходу) вивчався комбінований ефект надмірної ваги та болю в попереку на характер ходи шляхом кількісного аналізу ходи. Це перша наукова публікація, яка описує значну різницю в стратегії ходи у пацієнтів з низькою спиною та надмірною вагою порівняно із нормальною вагою та здоровими людьми.

Проведено тривимірний оптоелектронний аналіз ходи. Вимірювались просторово-часові параметри (швидкість ходи, довжина кроку, кількість кроків за одиницю часу, час стоячої фази), кінематика (кут суглоба, ступінь руху), кінетика (максимальна сила суглоба під час ходи). У цьому дослідженні вищезазначені показники лише для пацієнтів із надмірною вагою та низькою вагою спини порівнювали з показниками для осіб із болями в попереку із нормальною вагою.

Біль у попереку визначався як поєднання неспецифічних скарг, які були наявні більше трьох місяців. Були виключені пацієнти з люмбоісхіалгією, остеопоротичними та іншими суглобовими розладами, а також усіма станами та захворюваннями, які потенційно можуть вплинути на функцію нижніх кінцівок. У групі з болем із надмірною вагою та попереком були отримані аномальні параметри, які демонстрували нестабільність хребта, негнучкість у хворих із ожирінням та болями в попереку, і особливо примітно спостерігати, що у групі з попереком та надмірною вагою, наприклад, порівняно з такою, компенсованою більша сила, що діє на тазостегновий суглоб.

Повідомлення повідомлення полягає в тому, що для пацієнтів з болями в попереку та ожирінням слід створити більш цілеспрямовану реабілітаційну програму, спрямовану не лише на підвищення гнучкості та стабільності хребта, але і на згинання стопи (дорсальне згинання щиколотки суглоб) та згинання колінного суглоба (згинання колінного суглоба). також для усунення аномального навантаження на тазостегновий суглоб.

Автор статті - співробітник Національного центру спінальної медицини.