Офіційний вісник L 179, 09.07.2002 р. 0013 - 0018
Регламент Комісії (ЄС) No 1226/2002
про внесення змін до Додатку В до Директиви Ради 64/432/ЄЕС
КОМІСІЯ ЄВРОПЕЙСЬКИХ Співтовариств,
Беручи до уваги Договір про заснування Європейського Співтовариства,
Беручи до уваги Директиву Ради 64/432/ЄЕС [1] від 26 червня 1964 р. Про проблеми здоров’я тварин, що зачіпають торгівлю великою худобою та свинями в межах Співтовариства, з останніми змінами, внесеними Регламентом Комісії (ЄС) № 1774/2002. 535/2002 [2], зокрема, другий підпункт статті 16 (2), 1,
(1) 11 жовтня 1999 р. Науковий комітет з питань охорони здоров'я тварин і добробуту тварин затвердив звіт [3] про внесення змін до технічних додатків до Директиви Ради 64/432/ЄЕС з урахуванням наукового прогресу щодо туберкульозу, бруцельозу та ензоотичної великої рогатої худоби лейкоз.
(2) Відповідно до вищезазначеного звіту, тести на туберкульоз слід проводити відповідно до Керівництва зі стандартів діагностичних тестів та вакцин, третє видання, 1996 року, Міжнародного бюро епізоотій (OIE).
(3) У серпні 2001 року МЕБ опублікувало четверте видання посібника 2000 року, включаючи певні модифікації, що стосуються опису тестів на туберкульоз.
(4) У січні 2002 року Європейський директорат з якості лікарських засобів опублікував четверте видання Європейського реєстру лікарських засобів 2002 року, включаючи монографії 0535 та 0536 про очищені білкові похідні туберкуліну птиці та бичачого м’яса.
(5) Тому необхідно внести зміни до Додатку В до Директиви 64/432/ЄЕС з метою встановлення процедур випробувань, що застосовуються для нагляду та торгівлі всередині Співтовариства, беручи до уваги думку Наукового ветеринарного комітету.
(6) Заходи, передбачені цим Регламентом, відповідають висновку Постійного комітету з питань харчового ланцюга та здоров’я тварин,
ПРИЙНЯЛ ЦЕ РЕГЛАМЕНТ:
Додаток В до Директиви 64/432/ЄЕС замінено додатком до цього Регламенту.
Цей Регламент набирає чинності на двадцятий день після його опублікування в Офіційному віснику Європейських Співтовариств.
Цей Регламент є обов'язковим у повному обсязі та застосовується безпосередньо у всіх державах-членах.
Вчинено в Брюсселі, 8 липня 2002 року
[1] Ú. в. 121У 121, 29.7.1964, с. 1977/64.
[2] Ú. в. LU L 80, 23.3.2002, с. 22.
1. ІДЕНТИФІКАЦІЯ АВТОРА
Наявність Mycobacterium bovis (M. bovis) збудника туберкульозу великої рогатої худоби у клінічних та позакласних зразках можна продемонструвати, досліджуючи зміни кольору або методи імунопероксидази, і підтвердити культивуванням організму на первинному середовищі ізоляції.
Патологічний матеріал для підтвердження M. bovis слід брати із надмірних (аномальних) лімфатичних вузлів та паренхіматозних органів, таких як легені, печінка, селезінка тощо. У випадках, коли тварини не виявляють патологічних уражень, для обстеження та посіву слід відібрати зразки ретрофарингеальних, бронхіальних, середостінних, супрамамарних, нижньощелепних та певних брижових лімфатичних вузлів та печінки.
Ідентифікація ізолятів зазвичай може бути виконана шляхом визначення культури та біохімічних властивостей. Ланцюгова реакція полімерази (ПЛР) також може бути використана для виявлення комплексу M. tuberculosis. Методи ДНК-аналізу можуть виявитись швидшими та надійнішими, ніж біохімічні методи, щоб відрізнити M. bovis від інших представників комплексу M. tuberculosis. Генетичні відбитки пальців дозволяють розрізнити різні штами M. bovis та описати типові приклади походження, передачі та поширення M. bovis.
Використовувані методи та засоби, їх стандартизація та інтерпретація результатів повинні відповідати тому, що зазначено в Посібнику МЕБ щодо стандартів діагностичних випробувань та вакцин, четверте видання, 2000, глава 2.3.3 (туберкульоз великої рогатої худоби).
2. ТЕСТ ТУБЕРКУЛІНОВОЇ ШКІРИ
Для проведення офіційного шкірного тесту на туберкулін відповідно до процедур, зазначених у параграфі 2.2, слід використовувати туберкулін PPD (очищені похідні білка), який відповідає стандартам, зазначеним у параграфі 2.1.
2.1 2.1. Стандарти на туберкулін (бичачий та пташиний)
Очищений білковий похідний туберкуліну (PPD, бичачий або пташиний) - це препарат, отриманий з термічно оброблених продуктів росту та деградації Mycobacterium bovis або Mycobacterium avium (залежно від того, що можливо), здатний виявляти уповільнену гіперчутливість у тварини, сприйнятливої до мікроорганізмів. одного виду.
2.1.2 2.1.2. Виробництво
Його отримують з водорозчинних фракцій, приготованих нагріванням у вільно течучій водяній парі, а потім фільтруванням культур M. bovis або M. avium (відповідно), вирощених у рідкому синтетичному середовищі. Активна фракція фільтрату, що складається в основному з білка, виділяється осадженням, промиванням та повторним розчиненням. Може бути доданий антимікробний консервант, який не спричинятиме хибнопозитивних реакцій, таких як напр. фенол. Кінцевий стерильний препарат, який не містить мікобактерій, асептично переносять у стерильні скляні безпечні контейнери, які потім герметично закривають для запобігання забрудненню. Препарат можна ліофілізувати.
2.1.3 Ідентифікація товару
Введіть діапазон градуйованих доз у шкіру на різних ділянках у відповідних сенсибілізованих морських свинок-альбіносів, жодна з яких не повинна важити менше 250 г. Через 24-28 годин виникають реакції у вигляді набряку набряку з еритемою з некрозом або без нього в місцях ін’єкцій. Величина та інтенсивність реакцій змінюються залежно від дози. Морські свинки без чутливості не реагують на подібні ін’єкції.
2.1.4.1 рН: рН коливається від 6,5 до 7,5.
2.1.4.2 Фенол: Якщо препарат, що підлягає дослідженню, містить фенол, його концентрація не повинна перевищувати 5 г/л.
2.1.4.3 Сенсибілізуючий ефект: Використовуйте групу з трьох морських свинок, які не були оброблені будь-яким матеріалом, який заважає тестуванню. 3 рази з інтервалом у п’ять днів вводьте підшкірно кожній морській свинці дозу досліджуваного продукту, еквівалентну 500 МО в 0,1 мл. Через 15–21 день після третьої ін’єкції вводьте ту саму дозу (500 МО) у шкіру цих тварин та контрольній групі з трьох морських свинок однакової ваги, які раніше не отримували ін’єкції туберкуліну. Через 24-28 годин після останніх ін’єкцій реакції двох груп суттєво не відрізняються.
2.1.4.4 Токсичність: Використовуйте двох морських свинок вагою не менше 250 г, котрі раніше не обробляли будь-яким матеріалом, що заважає випробуванню. Введіть по 0,5 мл продукту, який потрібно дослідити підшкірно, у кожну морську свинку. Спостерігайте за тваринами протягом семи днів. Протягом періоду спостереження не спостерігається аномальних наслідків.
2.1.4.5 Стерильність: Відповідно до тесту на стерильність, прописаного в монографії про вакцини для ветеринарного застосування, 4-е видання, Європейська Фармакопея 2002 р.
Ефективність очищеного похідного білка туберкуліну (бичачого та пташиного) визначається шляхом порівняння відповідей, отриманих у сенсибілізованих морських свинок шляхом внутрішньошкірного введення серії розведень продукту, що підлягає дослідженню, з реакціями, отриманими з відомими концентраціями очищеного похідного білка туберкуліну ( великої рогатої худоби або птиці), відкалібровано в міжнародних одиницях.
Тест не діє, поки очікувані межі помилок (P = 0,95) не становлять менше 50% і не перевищують 200% від оціненої ефективності. Оцінювана потенція бичачого туберкуліну становить не менше 66% і не більше 150% заявленої потенції. Оцінювана потенція для пташиного туберкуліну становить не менше 75% і не більше 133% заявленої потенції. Заявлена ефективність не менше ніж 20 000 МО/мл для будь-якого з цих туберкулінів (бичачого та пташиного).
Зберігати при температурі 5 ± 3 ° C та захищати від світла.
На етикетці вказано:
- ефективність у міжнародних одиницях на мілілітр,
- назва та кількість кожної доданої речовини,
- у разі ліофілізованих препаратів:
- назва та об’єм реконструкційної рідини, яку слід взяти,
- використання продукту після реконструкції.
2.2 2.2. Процедури випробувань
2.2.1 Офіційними внутрішньошкірними туберкуліновими тестами визнано:
- простий внутрішньошкірний тест: цей тест вимагає одноразового введення бичачого туберкуліну,
- порівняльний внутрішньошкірний тест: цей тест вимагає одночасної ін’єкції бичачого туберкуліну та однієї ін’єкції пташиного туберкуліну, введеного одночасно.
2.2.2 Доза введеного туберкуліну становить:
- щонайменше 2000 МО бичачого туберкуліну,
- щонайменше 2000 МО пташиного туберкуліну.
2.2.3 Об'єм будь-якої ін'єкційної ін'єкції не повинен перевищувати 0,2 мл.
2.2.4.Туберкулінові проби проводять шляхом введення туберкуліну (-ів) у шкіру шиї. Точки введення повинні бути розташовані на межі розділу між передньою та середньою третиною шиї. При введенні одній і тій же тварині, як пташиному, так і бичачому туберкуліну, місце ін’єкції пташиного туберкуліну знаходиться приблизно на 10 см від шийки шиї, а місце ін’єкції бичачого туберкуліну приблизно на 12,5 см нижче на лінії, паралельній лінії плеча, або на іншій боки шиї; у випадку молодняку, де немає місця для достатнього відокремлення ділянок на одній стороні шиї, роблять по одній ін’єкції на кожну сторону шиї в тих самих місцях в середині середньої третини шиї.
2.2.5 Методика туберкулінової терапії та інтерпретація реакцій така:
Місця ін’єкцій вирізають і очищають. Шкірна складка на кожній обрізаній ділянці захоплюється між вказівним пальцем і великим пальцем, вимірюється штангенциркулями та реєструється. Потім дозу туберкуліну вводять таким чином, щоб забезпечити внутрішньошкірний розподіл туберкуліну. Може використовуватися коротка стерильна голка зі скошеним краєм, зверненим назовні, із розділеним шприцом, наповненим туберкуліном, проколеним навскіс у глибші шари шкіри. Правильну ін’єкцію можна підтвердити, відчувши невеликий горошиноподібний набряк з кожного боку ін’єкції. Товщину шкірної складки на кожному місці ін'єкції слід повторно виміряти через 72 години (± 4 години) після ін'єкції та записати.
2.2.5.2 Інтерпретація реакцій
Інтерпретація реакцій базується на клінічних спостереженнях та на спостережуваному збільшенні товщини шкірної складки в місцях ін’єкцій через 72 години після ін’єкції туберкуліну.
(а) Побічна реакція: якщо спостерігається лише обмежений набряк із збільшенням товщини шкірної складки не більше 2 мм без клінічних ознак, таких як дифузний або великий набряк, випіт, некроз, біль або запалення лімфатичних проток в області або лімфатичні вузли.
(b) Непереконлива реакція: якщо жодних клінічних ознак, зазначених у (а), не спостерігається, або якщо збільшення товщини шкірної складки перевищує 2 мм і менше 4 мм.
(c) Позитивна реакція: якщо спостерігаються клінічні ознаки, зазначені в (а), або якщо в місці ін'єкції спостерігається збільшення товщини шкірної складки на 4 мм або більше.
2.2.5.3 Інтерпретація офіційних внутрішньошкірних туберкулінових тестів така:
2.2.5.3.1 Простий внутрішньошкірний тест:
(a) позитивний: позитивна реакція бичачого організму, як визначено у пункті 2.2.5.2. в);
(b) безрезультатна: безрезультатна реакція, як визначено у параграфі 2.2.5.2. б);
(c) негативний: негативна бичача реакція, як визначено у пункті 2.2.5.2. а).
Тварин, які не реагують на простий внутрішньошкірний тест, піддають подальшому тестуванню принаймні через 42 дні.
Тварини, які не реагують негативно на цей другий тест, вважаються позитивно реагуючими на тест.
Тварин, які позитивно реагують на простий внутрішньошкірний тест, можуть піддавати порівняльному внутрішньошкірному тесту при підозрі на хибнопозитивну або інтерференційну реакцію.
2.2.5.3.2 Порівняльний внутрішньошкірний тест для підтвердження та підтримання офіційно вільного від туберкульозу статусу стада:
(а) позитивний: позитивна реакція бичачого м’яса, яка більше ніж на 4 мм перевищує пташину реакцію, або наявність клінічних ознак;
(b) непереконливий: позитивна або непереконлива реакція бичачого м’яса, яка на 1-4 мм більша за пташину реакцію та відсутність клінічних ознак;
(c) негативна: негативна бичача реакція або позитивна або непереконлива бичача реакція, яка, однак, дорівнює або менше позитивної або непереконливої реакції на птахів та відсутність клінічних ознак в обох випадках.
Тварин, які не відреагували порівняно на порівняльний внутрішньошкірний тест, піддають подальшому тестуванню принаймні через 42 дні. Тварини, які не реагують негативно на цей другий тест, вважаються позитивно реагуючими на тест.
2.2.5.3.3 Офіційно вільний від туберкульозу статус стада може бути призупинений, і тваринам із стада не дозволяється вступати у торгівлю всередині Співтовариства, поки статус таких тварин не буде відновлений:
(а) тварини, які вважаються нереактивними на простий внутрішньошкірний туберкуліновий тест;
(b) тварини, які були визнані позитивними для простого внутрішньошкірного туберкулінового тесту, але очікують повторного тестування у формі порівняльного внутрішньошкірного тесту;
(c) тварини, які були визнані нечутливими до порівняльного внутрішньошкірного тесту.
2.2.5.3.4 Якщо законодавство Співтовариства вимагає, щоб тварини проходили внутрішньошкірний тест перед переміщенням, тест повинен трактуватися як такий, що жодна тварина, що має збільшення шкірної складки більше 2 мм, або наявність клінічних ознак не повинна розміщуватися на ринок всередині громади.
2.2.5.3.5 2.2.5.3.5. Для того, щоб дозволити продемонструвати максимальну кількість заражених та хворих тварин у стаді чи регіоні, держави-члени можуть змінити критерії інтерпретації тесту, щоб досягти покращеної чутливості до тесту, з усіма непереконливими реакціями, зазначеними у 2.2.5.3. 1 (а). б) та 2.2.5.3.2. лист (b) вважаються позитивними реакціями.
3. ДОДАТКОВЕ ТЕСТУВАННЯ
Для того, щоб дозволити продемонструвати максимальну кількість заражених та хворих тварин у стаді чи регіоні, держави-члени можуть дозволити використовувати тест на гамма-інтерферон, наведений у Керівництві МЕБ щодо стандартів діагностичних тестів та вакцин, 4-е видання, 2000 р., Глава 2.3.3. (туберкульоз великої рогатої худоби), на додаток до туберкулінової проби.
4. ДЕРЖАВНІ ІНСТИТУЦІЇ ТА НАЦІОНАЛЬНІ ДОВІДКОВІ ЛАБОРАТОРІЇ
4.1 Ролі та обов'язки
Державні інститути та довідкові лабораторії, включені до пункту 3.2. несуть відповідальність за офіційне тестування туберкулінів або реагентів, охоплених пунктами 2 і 3, у своїх власних державах, щоб переконатись, що кожен з цих туберкулінів або реагентів адекватний стосовно вищезазначених стандартів.
4.2 Перелік державних інститутів та національних референтних лабораторій
Інститут Пауля-Ерліха (PEI), Bundesamt für Sera und Impstoffe, D-23207 Langen; Bundesinstitut für gesundheitlichen Verbraucherschutz und Veterinärmedizin - Площа Єна - D-07743 Єна;
Institut Scientifique de la Santé Publique - Луї Пастер, 14 Rue Juliette Wytsman - B 1050 Брюссель - Бельгія;
Національна лабораторія ветеринарних препаратів, Фужер;
4. Велике герцогство Люксембург:
Інститут країни-постачальника;
Вищий санітарний інститут, Рим;
Центральний інститут контролю за тваринництвом Лелістад (CIDC-Лелістад), Лелістад;
Данські ветеринарні інститути, Бюловсвей 27, DK-1790 Копенгаген;
Інститут країни-постачальника;
9. Великобританія:
Агентство ветеринарних лабораторій, Аддлстоун, Вейбрідж;
Kentro Kentinatri Kindramatonos, Неаполь 25, 153 10 Айнея;
Лабораторія санітарії та тваринництва в Гранаді;
Laboratorio Nacional de Investigação Veterinária, Лісабон;
Bundesanstalt für veterinärmedizinische Untersuchungen, Mödling;
Здоров’я тварин та догляд за тваринами - лайтос - Науково-дослідні інститути ветеринарної та харчової медицини, Гельсінкі;
Statens veterinärmedicinska anstalt, Упсала.