• Мутація гена протромбіну 20210A у здоровій популяції та в тромбофільних умовах
  • Юрай ЧУДЕЙ, Івана ПЛАМЕШОВА, Павол ГОЛЛЬ, Єва МІКУШКОВА, Даніела КОТУЛІЧОВА, Юрай СОКОЛ, Емілія ФЛОЧОВА, Любіца ВАЛЕКОВА, Ян СТАШКО, Пітер КУБІШ
  • Лек Обз, 60, 2011, вип. 4, с. 155 - 161.

РЕЗЮМЕ

herba

Передумови: Протягом останніх 20 років було виявлено ряд причин, що ведуть до картини розладів гемостазу, які називаються протромботичними, відповідно. тромбофільні стани. Багато з них генетично обумовлені типовим початком ідіопатичного тромбозу в молодому віці з сімейним віком, інші є результатом активації гемостазу за наявності відомої протромботичної хвороби. Мутація протромбіну (FII 20210A) - це вроджений дефект, який частіше зустрічається у людей з венозним тромбозом. Порушення виявляється у 2% населення Кавказу, у 6% пацієнтів із першим венозним тромбозом та до 18% пацієнтів у вибраних групах з рецидивуючими та сімейними формами тромботичної венозної хвороби. Ризик тромбозу не залежить від віку та статі. FII 20210A підвищує тромботичний ризик, особливо у поєднанні з іншими генетичними факторами. Це може призвести до серйозної захворюваності, а її наслідки можуть суттєво вплинути на якість життя постраждалої людини.

Матеріали та методи: Ми обстежили 2274 пацієнта на наявність вродженої тромбофілії у пацієнтів з мутацією FII 20210A, 303 здорових осіб (добровільних донорів крові) сформували контрольну групу. Дослідження мутації протромбіну FII 20210A проводили методом ПЛР (полімеразної ланцюгової реакції) (штучне посилення певної області відповідного гена) хромосомної ДНК, яка виділяється з лейкоцитів, отриманих з периферичної крові пацієнта.

Результати: У групі з 2274 пацієнтів, яких ми цілеспрямовано обстежили, мутацію FII 20210A було виявлено 157 разів (6,9%), у контрольній групі - у 8 пацієнтів (2,6%). Мутація FII 20210A найчастіше проявлялася як венозний тромбоз у 122 (78%) пацієнтів.

Висновок: На основі наших результатів можна зробити висновок, що мутація FII 20210A в значній мірі бере участь у розвитку переважно венозного тромбозу у словацькій популяції пацієнтів з клінічними проявами тромбофілії.

Ключові слова: мутація протромбіну FII 20210A - тромбоз вен - тромбофілія.

  • Поширеність гена мутації протромбіну (g-A 20210) у хворих на тромбофілію та у здорової популяції
  • Юрай ЧУДЕЙ, Івана ПЛАМЕШОВА, Павол ГОЛЛЬ, Єва МІКУШКОВА, Даніела КОТУЛІЧОВА, Юрай СОКОЛ, Емілія ФЛОЧОВА, Любіца ВАЛЕКОВА, Ян СТАШКО, Пітер КУБІШ
  • Лек Обз, 60, 2011, 4, с. 155 - 161.

РЕЗЮМЕ

Передумови: Протягом останніх 20 років було виявлено всю шкалу причин, що призводять до розладів гемостазу, які називаються протромботичними або тромбофільними станами. Багато з них є генетичними станами, що зазвичай призводять до виникнення ідіопатичного тромбозу в молодому віці, із позитивним знайомим явищем, тоді як інші характеризуються активацією гемостазу в результаті відомого протромботичного розладу. Мутація протромбіну (FII 20210A) - це вроджений дефект, який частіше виявляється у осіб з венозним тромбозом. Ця мутація присутня у 2% населення Кавказу, 6% пацієнтів з першим епізодом венозного тромбозу та до 18% пацієнтів у вибраних групах з ретромбозом та знайомою формою венозної тромбоемболічної хвороби. Ризик тромбозу не залежить від віку та статі. FII G20210A збільшує тромботичний ризик, особливо у поєднанні з іншими генетичними факторами. Це може призвести до значної захворюваності, а його ускладнення можуть серйозно вплинути на якість життя пацієнта.

Пацієнти та методи: У групі 2274 пацієнтів з тромбозом та у 303 контрольній групі здорових донорів була проведена оцінка мутації протромбіну G20210A методом ПЛР (штучне розмноження специфічного локусу гена) хромосомної ДНК, яку виділили з лейкоцитів, отриманих з периферичної крові пацієнта.

Результати: У групі з 2274 хворих на тромбоз часто була значуща мутація FII 20210A у 157 (6,9%), у контрольній групі у 8 пацієнтів (2,6%). Мутація FII 20210A клінічно найчастіше була у формі венозного тромбозу (122 пацієнти, 78%).

Висновок: На основі наших результатів можна зробити висновок, що мутація FII 20210A є відносно частим фактором ризику, що сприяє виникненню особливо венозних тромбозів у популяції словацьких пацієнтів з клінічними ознаками тромбофілії.

Ключові слова: мутація протромбіну FII 20210A - тромбоз вен - тромбофілія.

До складу досліджуваної групи входили пацієнти, які пройшли тромбофільний скринінг в амбулаторії NCHT (Національний центр гемостазу та тромбозів) після подолання участі тромботиків. Оскільки більшість досліджуваних параметрів можуть впливати на гострий тромбоз та супутню антикоагулянтну терапію, переважно проводити лабораторне обстеження після завершення антикоагулянтної терапії. Скринінг фокусується на порушеннях антитромбіну III, білка С (ПК) та білка S (ПС), стійкості до активованого ПК (з або без мутації фактора Лейдена), мутації протромбіну 20210A, фактору VIII, FIX, гомоцистеїну та антифосфоліпідного синдрому та синдром липкого тромбоциту. Функціональні тести спочатку використовуються для лабораторної діагностики. Визначення антигену також потрібно для подальшої характеристики виявленого розладу. Для оцінки мутації протромбіну 20210A необхідний аналіз ДНК. Слід пам’ятати, що визнання однієї помилки не виключає наявності іншої або інших помилок. Сім'ї з вираженою тромбофілією частіше мають дві або більше легких, але відносно поширених патологій, ніж одна серйозна, але рідкісна.

У 157 зареєстрованих пацієнтів з мутацією FII 20210A ми в особистому анамнезі зосередилися на виникненні тромботичної участі. Нас цікавив тип тромбозу, рік та обставини його виникнення, його рецидив та наявність інших вроджених, але також набутих ризиків тромбофілії. Клінічні дані включали вік пацієнта, стать.

З часу свого відкриття в У 1996 р. (17) існування мутації гена протромбіну 20210A було пов'язане зі збільшенням рівня FII у сироватці крові як фенотипового прояву (17). Однак з часом з’явилася робота, яка почала ставити під сумнів ці однозначні відносини (3, 4, 6, 7, 9, 24). Тому використання функціональних аналізів, визначення антигену FII, не є однозначною процедурою виявлення присутності цієї мутації. Можна сказати, що чіткого фенотипового прояву мутації протромбіну немає (FII 20210A). Єдиним критерієм діагностики його існування є результат ДНК-аналізу гена протромбіну (генотипічна експресія варіанта алелю протромбіну 20210A).

Ланцюгова реакція полімерази використовується для виявлення генетичної аномалії гена протромбіну. Генетичний аналіз алелю варіанту FII проводили за допомогою ПЛР-ампліфікації, яка передбачала використання праймерів (олігонуклеотидних фрагментів): переднього 5´-TCT AGA AAC AGT TGC CTG GC-3´ та мутагенного 5´-ATA GCA CTG GGA GCA TTG AAG C-3´, а також фермент рестрикції HIND III (17). Завдяки цьому методу ми можемо відрізнити здорових людей від гетерозигот/гомозигот мутації гена протромбіну. Периферична кров пацієнта використовується для аналізу дефекту ДНК FII (4 мл венозної крові, зібраної в спеціальну пробірку, що містить 400 мкл 0,5 моль етилендіамінотетраоцтової кислоти ЕДТА).

Відмінності у зустрічальності окремих параметрів оцінювали за допомогою тесту? 2 (хі квадрат), а у випадках, коли показники захворюваності були менше 5, застосовували корекцію Фішера-Ятса або точний тест Фішера. Ми розглядаємо відмінності в рівні значущості p

  • Попередня.
  • Далі.